Свобода слова – ключова ознака наявності в країні демократії, її реальної приналежності до європейської цивілізації. Це те, що відрізняє вільну країну від невільної. Тому ухвалення сучасного закону про медіа – одна із семи вимог Європейської комісії до України як кандидата в члени Євросоюзу.

«Європейська Солідарність», представники якої багато працювали над текстом законопроекту, відповідально ставиться до цього законопроекту. Наприкінці минулого тижня на міжфракційній нараді у присутності європейських дипломатів колеги-депутати від різних політичних сил почули наші аргументи, а ми їхні. Майже консенсусом були погоджені поправки, які наблизили проект до європейських стандартів та вимог директиви про аудіовізуальні медіа послуги.

Проте, протягом вихідних в процес втрутилася позапарламентська сила, яка зруйнувала всі конструктивні домовленості. Комітет виносить на друге читання версію закону, яка створює серйозні загрози демократії в країні. Треба розуміти ті обмеження свободи слова, які продиктовані необхідністю протидії російській агресії в інформаційній сфері. Але не можна погоджуватися з тим, щоби закон, розрахований на стратегічну перспективу, і в мирний період, вже після нашої перемоги регулював медіа за законами воєнного часу. А саме за таку версію нам пропонують голосувати завтра.

Наші вимоги:

1. Відмовитися від узаконення всеукраїнського державного каналу на базі парламентського каналу «Рада». Згідно європейських стандартів, телебачення має бути або суспільним, або приватним. «Раду» наразі перетворили в рупор однієї політичної сили та Офісу Президента. Цей вузькопартійний піар вже щедро оплачується з бюджету за рахунок платників податків. Наступного року передбачається збільшити його фінансування – і це за умови нестачі коштів на зброю для армії, на компенсацію родинам загиблих воїнів. Від наших пропозицій щодо висвітленням каналом «Рада» суто парламентської діяльності, як це є в європейських країнах, більшість відмовилася, що означає бажання в ручному режимі керувати каналом, який фінансується за гроші платників податків.

2. Законопроект передбачає, що українські онлайн медіа можуть бути оперативно заблоковані рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка давно втратила свою незалежність. Ми вважаємо, що така новація призведе до обмеження прав онлайн медіа і використання інструменту блокування для цензурування українського інтернет-простору та обмеження прав журналістів таких медій. Це не можна приймати.

3. Онлайн медіа не може захистити свої права інакше, як оскаржити відповідне рішення в судовому порядку. І для цього йому потрібно звернутися у відомий численними корупційними скандалами Окружний адміністративний суд міста Києва (ОАСК).

Показово, що державний департамент США оголосив про запровадження санкцій проти голови ОАСК Павла Вовка. Ми вимагаємо ухвалити законопроект про ліквідацію цього суду і винести його на голосування вже завтра! Тим більше, що вже кілька років, як Президент цілком слушно визначив його як невідкладний.

4. Вимагаємо негайно зняти всі обмеження на мовлення «Прямого», «П’ятого каналу» та «Еспресо», які всупереч законам і без жодних пояснень були вимкнені з цифрового мовлення. Під тиском української і міжнародної спільноти у суботу були включені канали в цифровому мовленні, але під тиском влади – на другий день знову були вимкнуті. Хіба це нормально, коли патріотичні журналісти зазнають прямої державної цензури, натомість диктори каналів Медведчука стають зірками Єдиного телемарафону? Треба усунути всі перешкоди для забезпечення мовлення у відповідності до законів України.

5. Звільнити представника забороненої ОПЗЖ праву руку Медведчука Шуфрича з посади керівника парламентського комітету з питань свободи слова і не користуватися послугами колишніх депутатів з п’ятої колони для проштовхування антиєвропейських норм закону про медіа. Прикметно, що в першому читанні цей проект з купою новацій, які не є вимогою європейців, було ухвалено саме завдяки голосам ОПЗЖ.

6. Відсторонити заступника керівника ОПУ Кирила Тимошенка (щодо якого є численні розслідування масштабної корупції) від будь-якого впливу на медіа та на закон про медіа. Нам відомі факти його прямого втручання в роботу телеканалів, які фінансуються з державного бюджету, та його роль у позазаконному вимкненні патріотичних каналів. І це серйозні речі, які називаються прямою цензурою. НАЗК має розглянути конфлікт його інтересів на тлі розслідувань журналістів про прибутки, які афільована з ним компанія отримує від каналу «Рада».

Важливість реформи медіа не викликає сумнівів. Євросоюз неоднозначно дав зрозуміти, що ми не зможемо зберегти статус кандидата в члени ЄС, якщо не приведемо власне законодавство про медіа у відповідність до європейських правил.

Представники влади пробують спотворити закон про медіа, проштовхуючи туди неприйнятні з точки зору ЄС правила. Зрозуміло, що це ставить під загрозу інтеграцію України з ЄС, і пряма відповідальність за це лежить на представниках монобільшості та влади.

Ухвалення закону має бути відкладено до кінця року для доопрацювання всіма фракціями і узгодження тексту з Європейською директивою. Такий важливий євроінтеграційний закон має відповідати європейським стандартам, захищати ЗМІ і свободу слова, і бути підтриманим конституційною більшістю народних депутатів.”