“росіяни зараз посилено “обробляють” політичне керівництво цієї країни. Плюс вони досить жорстко контролюють настрої у білоруській армії. Вони там зараз мають практично у кожному підрозділі своїх офіцерів-кураторів, які чітко відстежують настрої. Також вони проводять додаткову пропаганду, щоби виправдати свої наміри”. щодо вторгнення на наші землі”, – заявив він.

Й на тлі таких повідомлень в мене є запитання до найвищого керівництва, яке я висловлював вже два дні тому: чому Президент, який знаходить час та сенс звертатися з цього приводу до білорусів, ані пари з вуст – цивільному українському населенню?

Чи слід мешканцям Києва, Чернігіва й багатонаселених околиць залишати міста, обираючи для тимчасового проживання сільську місцевість, або ж регіони, віддалені від кордону з Білоруссю? Що саме зроблено за чотири місяці й що роблять місцеві керманичі для захисту населення від масованих обстрілів міської інфораструктури? Спостереження за ситуацією у власному районі наштовхують на думку: нічого не зроблено. не робилося й не робиться. Система цивільної оборони провалена, за понад сто дній війни й численні жертви серед цивільних конструктивних виссновків не зроблено.

Можливо, кервництву держави варто вивчити британський досвід 80-річної давнини, коли мешканців великих міст, дітей передовсім, масово вивозили до сільської місцевості задовго до початку авіанальотів Люфтваффе Меньша щильність – менше жертв.

Задля запобігання масовій паніці у містах керманичі зобов’язані дати роз’яснення населенню. Військове командування береже наших воїнів. На таке саме ж ставлення заслуговує цивільне населення.”