Мотивацію вояків, які зголосилися вступити до цього формування можна охарактеризувати цитатою одного із бійців: «Я воював не за німців. Ми боролися за незалежну Україну. Знаючи, що таке СРСР, навіть у думках не хотів, щоб червона наволоч топтала рідну землю…» — пояснював Степан Мовчан причину вступу до дивізії.

1. Рам’я в рам’я, мов хвиль прибій,

вкраїнський вояк без вагання йде:

за славний рід, за нарід свій,

за землю, віру й все йому святе.

Лунає спів — свободи клич,

на вітрі лопотить вже стяг,

ідуть стрільці палкі, тверді,

ідуть стрільці на бій, на змаг.

Їх тисячі — добірні всі, —

мета їх — вільна Вітчина!

Іде в похід народу цвіт —

Дивізія «Галичина».

2. Палає гнів огнем в серцях,

на поле бою думка бистро мчить;

ворожа кров окропить шлях, —

хто жити хоче, мусить побідить.

У ряд ставай за рідний край,

солодша смерть ніж брязк кайдан!

Хай гине гад — московський кат —

комуна — вольности обман!

І наче грім, як хмаролім,

проб’є луна — ввесь Кремль до дна:

іде в похід на дикий схід

Дивізія «Галичина».

Богдан Стефанишин,

Марш дивізії Галичина, Гайделяґер, грудень 1943.