На жаль, замість важливого медійного кодексу, можемо отримати закон про цензуру, з необмеженими правами Нацради, повністю залежної від

Банкової.

Лицемірство в тому, що керівництво ВР тягне цей законопроєкт як один із 7 пунктів- зобов’язань України як країни- кандидата в члени ЄС.

Але насправді проєкт закону отримав критичні висновки як з боку Єврокомісії, так і РЄ.

На погоджувальних радах я неодноразово закликала голову ВР оприлюднити ці висновки, аби колеги усвідомили, що проєкт не відповідає вимогам ЄС. Навпаки, наші партнери вказують на неприпустимість, недемократичність і неєвропейскість наділяти Нацраду невластивими повноваженнями, дозволяти без суду закривати канали, при цьому не забезпечивши її мінімальну незалежність.

Європейська Солідарність ще під час першого читання цього закону застерігала колег , що ці норми погіршать ситуацію зі свободою слова. І закликали допрацювати їх.

Також в законопроєкті багато контраверсійних норм щодо виборів і аудіовізуальної продукції. Що теж погіршить доступ учасників перегонів до медіа і узаконить нерівне й нетранспарентне висвітлення виборчого процесу.

Але зачистка медійного поля відбувається вельми технічно, влада загнала всіх в марафон, а хто пручався- того викинули з цифрового мовлення.

Й зараз в нас є всі шанси отримати замість розмаїття і плюралізму в ЗМІ суцільний канал «Рада» з тошнотворним пропагандистським контентом.

Мене щиро дивує мовчання самих журналістів.

Оприлюднюю висновки Єврокомісії до законопроєкту, прийнятому в першому читанні.

На жаль, до другого читання одіозні норми щодо всемогутньої Нацради не змінилися.

Прикро, що під прапором євроінтеграціі Україну відкидають в часи цензури і темників.

«ЄС» – чи не єдина фракція, яка не голосувала цей законопроєкт в першому читанні і зараз публічно намагається зупинити його найбільш одіозні норми.

Комітет своьоди слова, очолюваний Шуфричем, взагалі самоусунувся від дискусії щодо законопроєкту про медіа. Це якесь суцільне безумство.”