Ще цікава публікація щодо новоутвореної іранської поліції суспільної моралі в Україні
Гладчук Вадим цитує Yury Bogdanov:
”
Шкандаль навколо календаря – прям максимально показовий.
Я не відразу сформував позицію. Бо мені спочатку здалась дивною комунікація від каналу, а не персональна від героїнь проекту. Але трохи поспостерігав за поведінкою сторін. І що я маю сказати.
Спочатку як я розумію фабулу:
1. Люди (дівчата з 5) зробили те, що вважали прийнятним, корисним та доречним. Добровільно. Повнолітні. Жінки.
2. Люди, які не мають жодного відношення до дівчат, не мають жодного морального чи юридичного права їх засуджувати чи якось регламентувати їх позицію та прояв активності – вирішили висловитись. Хоча їх ніхто не питав і не просив. Але демократія. Мають право.
3. Потім ситуація розвивається за стандартним для таких історій сценарієм. Люди, які не визначили хто вони – феміністки чи іранська поліція суспільної моралі – бігають по коментарях, доводячи що вони зараз всім доведуть що прийнятно для дорослих жінок. Доводячи що у всьому винне сексистське та жіноненависницьке українське суспільство.
4. Ні, я не вважаю що у нас все добре з рівність. Не добре. Але (про всяк випадок) «героїням» у коментарях дівчата з ЗСУ пояснюють що ви б сі заспокоїли. Хлопці з ЗСУ відповідають флешмобом.
5. На фінішній стадії притрушена приходить до Иван Костенко і каже, що він латентний ґвалтівник. Бо не засуджує і навіть схвалює таке «неподобство». Це мене вже трохи довело, і я не втримався.
Як я розумію ситуацію антропологічно:
1. Наша не дуже шановна спільнота людей, зачарованих американською моделлю «боротьби за права та проти утрискань» як майже завжди натягла американську модель на украінсткий контекст. І традиційно обісралася. Це як боротьба з історичним расизмом в Україні. Справа шляхетна, але предмету боротьби нема. Бо у нас є пробеми з рівністю, але її природа і параметри ІНШІ.
2. Спільнота дуже хоче або знайти в цій історії своєго Харві Вайнштейна (лол), або врятувати «ошуканих дівчат від стереотипів та поганого світу де панують чоловіки». Хоча вони говорять про робітниць жорсткої та дуже конкурентної галузі. Права вони їх захищають, ага.
3. Про стереотипи. Скажу страшне. Красиві жіночі або чоловічі тіла – красиві. Оголені чи не оголені. Нічого крамольного в тому щоб виставляти їх на публіку нема.
4. Про ідіотизм. «Ото надивляться на оголене тіло і підуть когось зґвалтують». Не хочу ображати, але це наскільки треба не знати психологію, психіатрію і просто людську природу, щоб таке писати. Кончені. Ні. Максимум що станеться – підуть помаструбують. Скажу страшне. Всі люди (майже) маструбують. І чоловіки, і жінки. І навіть захисники з захисницями. Особливо якщо інші форми недоступні. А, і так, в українській армії ані серед чоловіків, ані серед жінок немає традиції сексуальних втіх з дрібною рогатою худобою. Тому я вам гарантую – маструбують. І без естетичного календаря у бліндажі. До речі, не знаю як з цим у шановної поліції з моралі. Але підозрюю – ви теж. Не знаю що там у вас за фантазії.
5. Про «ґвалтівників». В більшості випадків це або психічно хворі люди, або люди, що вчинили злочин під діями речовин. Іноді буває стан афекту. Але це виключення. Домінують речовини. Статистика.
Коротше, я вражений кількістю не дуже здорових лицемірів та моралістів. І відвертих ідіотів та ідіоток.
Реально, зверніться до терапевта. Іноді коли вам маряться збочення чи приниження інших – треба подивись в дзеркало.
А, і так.
Дівчатам з 5 – респект.
Галь Гадот у пості – бо просто красива.
Нам с дружиною подобається.”
Гладчук Вадим, фейсбук