315 депутатів проголосували за постанову про інавгурацію улюбленого путінського блазня 20 травня

zel-inavgur1-358x500

«315 (!) депутатів проголосували за постанову про інавгурацію улюбленого путінського блазня 20 травня о 10 ранку.
У зеленського тепер є конституційна більшість у парламенті?
(Це не фотошоп – #зеленский сам фотографувався)», — про це пише Вадим Гладчук у фейсбуці.

“За півроку будуть чергові парламентські вибори.
Думаємо!
Поіменне голосування про проект Постанови про дату, час і місце проведення урочистого засідання Верховної Ради України, присвяченого складанню присяги Українському народові новообраним Президентом України Зеленським В. О. (№10270-2) — за основу та в цілому
16.05.2019 11:09
За:315 Проти:2 Утрималися:15 Не голосували:60 Всього:392
Рішення прийнято

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=23675

“, — додав у фейсбуці Гладчук.

«Лише Ігор Артюшенко та Олег Барна не проявили толерантність до повзучої російської окупації України та голосували проти інавгурації ватника зеленского.
Тепер вони українські герої та, можливо, майбутні президенти незалежної України», — написав Гладчук.

Artyushenko-500x375

Ігор Андрійович Артюшенко (нар. 21 вересня 1984, м. Запоріжжя) — народний депутат України VIII скликання, український громадський діяч, голова громадсько-політичного об’єднання «Українська справа» у м. Запоріжжя, голова ЗОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, один з організаторів і лідер Запорізького Євромайдану. Сторінка у фейсбуці.Barna-Oleg1-500x281

Олег Степанович Барна (нар. 18 квітня 1967, с. Нагірянка, Україна) — український громадсько-політичний діяч, правозахисник, педагог. Член партії «Блок Петра Порошенка». Народний депутат України 8-го скликання. Брат Степана Барни. Сторінка у фейсбуці.

Шановні народні депутати, чи готові ви завтра віддати Україну путіну?

hlopchik-prapor1

Шановні народні депутати!

Прошу Вас подивитися в очі ваших дітей і спитати себе, чи готові Ви віддати Україну путіну, проголосуваши за постанову про дату інавгурації ватніка зеленского.

Інавгурація спільного проекту «Буратіно» Коломойського та російського ФСБ відкриє скриньку пандори. Прихід до влади проросійського зеленского матиме катастрофічні наслідки для державності, територіальної цілісності та життя мільйонів українців.

Не можна людину з проросійськими поглядами до держтаємниці допускати. СБУ ж проводила операції на Донбасі. Ліквідовувало моторил всяких. Тепер цю інформацію матимуть щонайменше, наприклад, Портнов та Лукаш.

Що буде з нашими захисниками з СБУ та ЗСУ тоді?

#
зеленский
 – це найбільша загроза нацбезпеці Україні від початку окупації Криму.

Ваше голосування чи неголосування за дату інавгурації- це Ваш вибір між незалежністю України та капітуляцією і окупацією.

 

Прошу 25% українців поширити це моє звернення до українських парламентарів.

Вадим Гладчук, фейсбук, редактор sprotiv.org

Телеканал 1+1 та #ЗЕботи з #Ольгіно тиражують фейки про Дебальцево

Poroshenko-Minsk-putin1-500x227

1+1 та #ЗЕботи з #Ольгіно повторюють тези російської пропаганди про вину Порошенка за втрати у #ЗСУ.

Це путін під час міжнародних переговорів після підписання чергового перемир’я дав наказ своїм танковим частинам атакувати #Дебальцево.

Сьогодні ми вже знаємо, як на переговорах в Мінську путін погрожував Порошенко «розчавити військо України». Президент Франції Франсуа#Олланд описав у своїй книзі, як Порошенко і Путін кричали один на одного. Як Порошенко «невідступно захищав інтереси України».

Тоді #Порошенко не витримав кремлівської підлості і почав кричати «Ти просто убери войска».

Саме в ті дні Порошенко зумів показати Заходу справжнє обличчя кремлівського карлика. Порошенко просто перетягнув посередників під час переговорів на сторону України. За спогадами Олланда, #Меркель в якийсь момент розлютилася і пригрозила Путіну повної міжнародною ізоляцією, після чого той і пішов на поступки. Порошенко чисто дипломатично переграв противника.

Це не Порошенко вбивав українців, а російська армія.

Ганьба посіпакам путіна та зеленского!

Вимагаю ухвалити постанову ВР про позбавлення 1+1 ліцензії на мовлення.

#зеленский
 та організована злочинна група «Приват» — це загроза для нацбезпеки України.

 

Вадим Гладчук, фейсбук

#Зеленский у день виборів вчинив злочин — порушив таємницю голосування. Фото

zel-taem-gol1-398x500

Кандидат у президенти Володимир Зеленський на виборчій дільниці порушив таємницю голосування.

Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України з посиланням на ТСН телеканалу «1+1».

Вийшовши з кабіни для голосування, Зеленський показав на камери бюлетень із хрестиком навпроти свого імені.

Після того, як журналісти зняли бюлетень кандидата, йому сказали про порушення. Лише тоді Зеленський сховав документ зі словами: «Я не показав. Ви не бачили».

Відповідно до ст.7 закону «Про вибори президента України» голосування на виборах президента є таємним.

Згідно з законом, фотографування, відеофіксація будь-яким способом результатів волевиявлення виборців в кабіні для таємного голосування, а також демонстрація виборцем результатів волевиявлення в приміщенні для голосування забороняються і є порушенням таємниці голосування.gladchuk-anons-zel-taemn-gol1-396x500

Редактор часопису sprotiv.org Вадим Гладчук заявив, що готує заяву про кримінальне правопорушення Зеленським В.О. «Класні юристи та піарники у Зеленского. Пишуть, що вже оштрафували. Склали адмінпротокол. Але треба не протокол, а внесення до ЄРДР. Порушення таємниці голосування — це не адміністративне, а кримінальне правопорушення», — пише Гладчук у фейсбук та наводить цитату статті 159 Кримінального кодексу України:

«Порушення таємниці голосування
1. Умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів або референдуму, що виявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах або референдумі, — карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років».

Наш бюлетень завтра — наш гарматний постріл по ворогам України

gospodar1-500x315

Вчора, 19 квітня 2019 року, зранку ще мав надію на арешт Зеленского на стадіоні за держзраду.

Публічний виступ секретаря РНБО з державницьким рішенням та демонстрація відео про російське фінансування, оприлюднене на сайті Миротворець https://myrotvorets.news/spetsoperatsyia-rehata-chast-4-2/, показ виборцям антидержавницьких роліків «95 кварталу» під час мобілізації міг змінити історію.

Світова преса та міжнародні екперти визнали достовірним дамп поштової скриньки, де йдеться про $200 тис від російських спецслужб на вибори Зеленскому
https://sprotiv.org/69541.

Розуміючи ризик для свого життя, я не побоявся і 15 квітня 2019 року зареєстрував заяву про кримінальне правопорушення до Служби безпеки України щодо державної зради Зеленським В.О., де вказав обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення Зеленським.
https://sprotiv.org/69509

Відповіді від СБУ нема!

До сьогодні писав звернення нардепам, чекав скликання позачергового засідання ВР та ухвалення постанови про повторні вибори, враховуючи загрозу національній безпеці.

Але влада знову, як у 2014 році під час окупації Криму демонструє нерішучість та некомпетентність.

Але тепер на кону вже Україна!

Влада не до кінця усвідомила різницю між демократичними виборами і грою у російську рулетку за російським сценарієм з домінуванням російської пропаганди.

Не хочу вірити у перемогу охлократії та російських спецслужб на 5 році війни за незалежність.

Йдемо на #вибори.

Наш бюлетень завтра — наш гарматний постріл по ворогам України.

Боже бережи Україну!

 

Вадим Гладчук, фейсбук

#Зеленский не володіє державною мовою, тому не має права балотуватися у президенти України, — #Гладчук

mova-okupantiv1

Редактор часопису sprotiv.org Вадим Гладчук, вважає, що «#Зеленский не володіє державною мовою, тому не має права балотуватися у президенти України», про це повідомляє 40ka.info.

«Право стати Президентом України регламентується законом та Конституцією України.
Зокрема статтею 103.
https://www.president.gov.ua/…/konstituciya-ukrayini-rozdil…

Для того щоб стати кандидатом у президенти, потрібно небагато, а саме: бути громадянином України; досягти 35 років; мати право голосу; проживати в Україні протягом 10 років перед днем виборів; володіти державною мовою.
18.04.2019 року переглядаючи прямий ефір телеканалу 1+1 я переконався у тому, що кандидат у президенти Владимир #Зеленский не володіє українською мовою.

Отже його участь у виборах є прямим порушенням ст. 103 Конституції України!

Я вкотре наголошую, що російський окупаційний сценарій „Буратино“, що зараз реалізується на виборах, несе загрозу національний безпеці України.

15 квітня 2019 року подав та зареєстрував заяву про кримінальне правопорушення до Служби безпеки України щодо державної зради Зеленським В.О.

Повний текст заяви про злочин та обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення Зеленським опубліковані за цим посиланням.
https://sprotiv.org/69509

#вибори #дебати #зрада #нацбезпека»

Вадим Гладчук, фейсбук

Законопроект Яценка про криміналізацію шантажу загрожує свободі слова, — Гладчук

utiski-svoboda-slova1

Диктаторський режим Порошенка руками екс-регіонала, колишнього прихвосня банди ПРіБЮТ з репутацією тендерного мафіозі Антона Яценка під приводом запровадження кримінальної відповідальності за шантаж створює новий інструмент тиску на журналістів, активістів-антикорупціонерів та бізнес. Про це заявив редактор інтернет-видання sprotiv.orgВадим Гладчук, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

За словами Гладчука, внесений нардепом проект закону «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за шантаж)» (№ 8005 від 06.02.2018 р.) не відповідає європейським стандартам. Яценко пропонує карати обмеженням волі на строк від 2 до 5 років за шантаж, тобто вимогу вчинення певної дії або бездіяльності під загрозою розголошення будь-якої інформації щодо потерпілого або його близьких, в тому числі особистого характеру.

Зазначене формулювання дозволятиме, наприклад, притягнути до кримінальної відповідальності журналіста-розслідувача за вимогу розповісти про корупційну схему чи підприємця за вимогу повернути борг, якщо ця вимога супроводжуватиметься попередженням, що у разі відмови проблему буде винесено на суд громадськості. Між тим, європейські держави дотримуються балансу між приватними та публічними інтересами і не втручаються у особисті конфлікти, поки конфлікт залишається на словах.

Гладчук наводить приклад, що у Кримінальному кодексі Німеччини стаття 253 «Шантаж» передбачає штраф або ув’язнення строком до 5 років за незаконний примус силою чи серйозними погрозами до вчинення дій чи бездіяльності, які наносять суттєві збитки власності потерпілого від шантажу. Але незаконним вважається лише такий рівень застосування сили та серйозних погроз, який нерозумно перевищує прийнятий мінімальний рівень зусиль, коли особа добивається бажаного результату. Тобто, склад злочину «шантаж» вимагає, по-перше, фактичного нанесення суттєвої шкоди внаслідок шантажу і, по-друге, перевищення розумного рівня психологічного тиску.

«Отже, у Німеччині не можна посадити журналіста за шантаж, якщо він зажадає від депутата інформації на умовах анонімності, скільки депутатам платять в конвертах, погрожуючи написати статтю про переписаний депутатом на родичів бізнес. І не можна посадити підприємця за те, що він вимагав оплатити проживання в готелі, погрожуючи внести клієнта-неплатника у чорний список. В цих двох випадках відсутні ознаки протиправних дій: перевищення розумного рівня психологічного тиску та фактичне нанесення суттєвої шкоди», — пояснює Гладчук.

На думку редактора sprotiv.org, розгляд Верховною Радою України антиєвропейського, загрожуючого свободі слова законопроекту про криміналізацію шантажу є неприйнятним. «Якщо цю некомпетентну писанину тендерного мафіозі та ворога свободи слова не поховають в комітетах та кулуарах, якщо така дурня потрапить до порядку денного, народ цього не терпітиме і буде палити шини під стінами парламенту. Кожен голос за нові диктаторські закони буде актом політичного самогубства маріонеткових депутатів фіктивної кнопкодавської більшості диктатора Порошенка», — підкреслив Гладчук.

Пробна війна. 15 років тому Росія спробувала захопити український острів Тузла. Розслідування

Громадський протест у Києві проти спроби анексії Тузли в 2003 році. Вадим Гладчук, нині редактор інтернет-видання sprotiv.org палить російські прапори біля Верховної Ради України / Фото ЕРА An Ukrainian man Vadym Gladchuk sets fire to a Russian flag during a protest in front of the Ukrainian Parliament in Kiev, Wednesday, 22 October 2003 against Russia's construction of a dam near the Ukrainian island of Tuzla. Russian construction of a dam across the Kerch Strait near Ukraine's Crimean peninsula has sparked a war of words for the Ukrainian people. Russian workers in September began intensive construction of a gravel and earth dam in the narrow Kerch strait, at the junction of the Azov and Black Seas. The dam currently is some 400 meters short of waters claimed by Ukraine as territorial waters. EPA/SERGEY DOLZHENKO
Громадський протест у Києві проти спроби анексії Тузли в 2003 році. Вадим Гладчук, нині редактор інтернет-видання sprotiv.org палить російські прапори біля Верховної Ради України / Фото ЕРА An Ukrainian man Vadym Gladchuk sets fire to a Russian flag during a protest in front of the Ukrainian Parliament in Kiev, Wednesday, 22 October 2003 against Russia’s construction of a dam near the Ukrainian island of Tuzla. Russian construction of a dam across the Kerch Strait near Ukraine’s Crimean peninsula has sparked a war of words for the Ukrainian people. Russian workers in September began intensive construction of a gravel and earth dam in the narrow Kerch strait, at the junction of the Azov and Black Seas. The dam currently is some 400 meters short of waters claimed by Ukraine as territorial waters. EPA/SERGEY DOLZHENKO

 

15 років тому, 29 вересня 2003 року, Росія розпочала активну фазу будівництва дамби до українського острова Тузла. За лічені дні ця подія переросла в найбільшу кризу російсько-українських відносин на той момент.

«Конфлікт з приводу приналежності острова Тузла в Керченській протоці став пробною війною з боку Росії», — заявив у 2015 році економіст Андрій Ілларіонов, екс-радник російського президента Володимира Путіна, представляючи в Атлантичній раді США свою доповідь про багаторічну підготовку Москви до анексії Криму.

Сьогодні на острові Тузла стоять опори Керченського моста, побудованого Росією і відкритого в травні 2018 року. Однак 15 років тому Україні вдалося відстояти свою територію. Як це було.

Чим була Тузла на момент конфлікту

Острів Тузла увійшов до складу України разом із Кримом в 1954 році за рішенням президії Верховної ради СРСР. Сам острів з’явився в 1925 році: сильний шторм розмив косу на Таманському півострові РФ, у результаті чого утворився окремий невеликий шматочок суші довжиною близько 6,5 км і шириною 500 м. У 1941 році цей новостворений острів був переданий до складу Кримської АРСР і пізніше разом з нею став частиною України.

До того, як восени 2003 року Тузла стала об’єктом територіальних претензій Росії, острів ніколи не фігурував у великій політиці. 15 років тому там проживало близько 30 сімей, переважно це були рибалки — такі дані озвучив Сергій Куніцин, голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на засіданні українського парламенту 22 жовтня 2003-го.

Особливість ситуації полягала також у тому, що від Криму (територія України) Тузлу відділяє судноплавний канал, а від Таманського півострова (територія РФ) — мілководний, який підходить лише для проходу невеликих риболовецьких човнів.

До яких дій вдалася Росія

З 20-х чисел вересня 2003 року РФ без попередження розпочала підготовчі роботи до спорудження насипної дамби, яка мала з’єднати Таманський півострів із Тузлою, тобто фактично зробити український острів частиною материкової Росії.

Активна фаза будівництва почалася 29 вересня і тривала аж до врегулювання конфлікту 23 жовтня. Роботи вели надшвидкими темпами. За даними ВМС України, за добу з російської сторони розвантажували до 700 вантажівок з необхідними матеріалами, будівельники працювали в три зміни. Щодоби споруджували близько 150 м дамби.

Крім того, з початком будівництва дамби Росія активізувала свою військову активність у регіоні. У територіальні води України, поблизу Керчі, входили бойові кораблі Новоросійської військово-морської бази, а російські морські піхотинці та десантники почали навчання з бойовою стрільбою на Таманському півострові.

Як Москва аргументувала будівництво дамби

Одночасно в інформаційному полі Росії поширювалося твердження, що Тузла є споконвічною частиною російської території, а тому її повернення є законним і обгрунтованим.

На противагу документам, підписаним у 1940-50-ті роки, Москва відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса і що Україні була передана лише континентальна частина Криму.

«Це косичка, дійсно, коса, стрічка піску, […] яка йде далеко в море, ось і все. Просто зараз вона відновлюється, її з’єднання з Таманським півостровом. Робота йде, піднімається її рівень над рівнем моря, це абсолютно законного роду вид робіт», — заявляв у жовтні 2003 року в ефірі Ехо Москви Дмитро Рогозін, на той момент голова комітету Держдуми з міжнародних справ.

Росія також вимагала спільного використання Азово-Керченської акваторії і погоджувалася встановити кордон з Україною лише по дну, але не по воді.

У той же час українська сторона виступала категорично проти позиції Росії. Київ наполягав на тому, що згідно з чинними договорами та міжнародним правом держкордон проходить між Тузлою і Таманським півостровом РФ. Таким чином, Тузла беззастережно була частиною української території — як і судноплавна частина Керченської протоки між Кримом і Тузлою.

Як відреагував Київ

Безпрецедентні дії Росії викликали однозначну негативну реакцію навіть у роз’єднаному на той момент українському політичному середовищі (події відбувалися за рік до президентських виборів 2004 року і Помаранчевої революції). Будівництво дамби до Тузли було розцінено як пряма загроза територіальній цілісності України.

«Тузла сьогодні — це не просто провокація, це попередження Європі. І це вимога усвідомлення громадянами України необхідності пробудження самосвідомості», — заявляв тоді Борис Тарасюк, голова парламентського комітету з питань євроінтеграції.

Українська сторона направила ноту протесту в МЗС Росії і стягнула до Тузли додаткові сили. На острові розмістили посилений контингент прикордонників, переобладнали прикордонний пост і почали термінове спорудження прикордонної застави.

До місця конфлікту привели кораблі і катери українських військово-морських сил.

«Керченський полк Національної гвардії […] розгорнув свої реактивні установки на бойових позиціях», — нагадує про події 15-річної давності ВМС України. Українські військові були готові відкрити вогонь у разі порушення держкордону.

Чим завершився конфлікт

Леонід Кучма, президент України на той момент, перервав свій візит до Латинської Америки і терміново повернувся в Україну, щоб знайти рішення конфлікту. Крім того, він демонстративно проконтролював спорудження українського прикордонного поста на Тузлі і оглянув у бінокль будівництво російської дамби. Голова МЗС України Костянтин Грищенко намагався врегулювати конфлікт у ході переговорів в Москві 6 жовтня.

22 жовтня, коли російським будівельникам залишалося близько 100 м до українського кордону, Верховна Рада провела спеціальне засідання щодо кризи навколо Тузли. Виступаючи на цьому засіданні, кримський прем’єр Куніцин визнав ситуацію критичною і назвав її «моментом істини» у відносинах із Москвою.

“Хочу вам сказати, що до іспиту на зрілість російсько-українських відносин на дану хвилину залишилося трохи більше 100 метрів. […] Як повинні діяти завтра українські прикордонники — пацани, які там стоять, якщо станеться перетин державного кордону? […] Ми на порозі моменту істини. Завтра дамба буде на російсько-українському кордоні, і ми всі повинні віддавати собі звіт, що треба приймати рішення “, — звернувся він до депутатів.

Наступного дня, 23 жовтня 2003 року, Кучма провів прямі переговори з Путіним, після чого будівництво дамби було зупинено. Про остаточне припинення будівництва в листопаді домовилися прем’єр-міністри України і Росії.

Однак незважаючи численні двосторонні консультації, які пройшли в наступні роки, Москва так і не визнала вирішеним питання про держкордон і розподіл акваторії Керченської протоки.

Анексія Тузли у 2018 році

У квітні 2018 року так званий уряд анексованого Росією Криму прийняв рішення передати у власність РФ земельну ділянку на острові Тузла площею понад 6,5 тис. кв м.

У відповідь українське Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб засудило цей крок і закликало міжнародне співтовариство не визнавати факт передачі Росії частини острова Тузла.

Екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко в коментарі Радіо НВ заявив, що Тузла залишається українською, а подібні дії так званої ради міністрів Криму не матимуть жодних правових наслідків з міжнародної точки зору.

«Після анексії Криму ситуація по острову Тузла залишається у принципі такою ж, як і з Кримом — незаконна анексія. Все!» — резюмував Грищенко, який брав участь у врегулюванні ситуації навколо Тузли в 2003 році.

Інна Семенова, Національне бюро розслідувань України

Від імені Вадима Гладчука зловмисники створили клони низки популярних інтернет-видань

fejkovi-domeny-500x353

 

Громадський активіст і журналіст Вадим Гладчук вимагає притягнення до відповідальності невідомих зловмисників, які від його імені створили клони популярних сайтів sprotiv.org, nacburo.org та ua3.info. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Це чергова підла атака ворогів громадянського суспільства. Шахрайським шляхом від мого імені зареєстрували абсолютно ліві домени sprotiv.com.ua , nacburo.com.ua та ua3.com.ua, вкрали дизайн популярних новостійних сайтів і наповнили їх брехнею та маячнею. Очевидно, хочуть підставити мене під відповідальність за порушення інтелектуальних прав, розпалювання ворожнечі та наклепи на публічних осіб» – обурюється Гладчук.

Також журналіст підкреслив, що негідники понесуть кримінальну відповідальність за свої дії. Почато відповідні юридичні процедури.

Вадим Гладчук та Автономна Адвокатура оскаржили диктаторський та корупційний указ Порошенка про блокування соцмереж

Gladchuk-podae-u-sud-na-Pilipishina1

 

Громадський активіст та журналіст Вадим Гладчук оскаржив у суді диктаторський указ президента Порошенка про блокування популярної соціальної мережі Вконтакте, пошуковика Яндекс, поштових, антивірусних та інших сервісів російської розробки, повідомляє sprotiv.org.

Також Гладчук вимагає оприлюднення конкретних підстав та обґрунтування пропорційності санкцій стосовно усіх, хто піддається санкціям, щоб було видно, що санкції накладені законно, без свавілля та корупції. Вимоги Гладчука підтримала та захищатиме в суді Громадська організація «Автономна Адвокатура».

«Порошенко поводиться, як Путін та Янукович. Вирішує за українців, якими сайтами користуватися. Це порушення прав людини, неприпустиме в демократичній державі, яку ми будуємо» – обурюється Гладчук. – «У мене є сторінка на Вконтакті, де я багато років веду безкомпромісну інформаційну війну проти кремлівських злочинців, корупції та беззаконня.
Ніхто мою сторінку не закрив, тому чутки про вплив спецслужб на політику соцмережі сильно перебільшені. Закривати соцмережі, бо ними можуть користуватися шпигуни та терористи, така сама дурниця, як перекривати вулиці, щоб злочинці не могли ходити містом. Від такого свавілля більш за все страждають прості порядні люди».

За словами Гладчука, він подав позов про визнання незаконності та скасування ст. ст. 1, 2 Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», бо Україна має зберігати людське обличчя під час війни, щоб ми не повторили путінсько-чекістський жах і абсурд Росії, де чавлять тракторами ворожий сир пармезан, арештовують за протестні мітинги, покемонів та йогу і називають громадськість «іноземними агентами».

«У позові йдеться про те, що санкції, введені в дію указом Порошенка, є незаконними, оскільки вони прийняті без належних підстав та без дотримання принципів, встановлених Конституцією та законом про санкції» – розповідає автономний адвокат, магістр права Юрій Шеляженко.

– «Також санкції є протиправними, оскільки порушують низку прав людини, гарантованих Європейською Конвенцією з прав людини, зокрема, право на свободу слова, право власності, тощо. Звичайно, для дотримання балансу інтересів, зокрема, для захисту національної безпеки порядок реалізації прав може регулюватися, але тільки на основі верховенства права: тобто, на засадах законності, необхідності в демократичному суспільстві, пропорційності. Всі ці вимоги були проігноровані Порошенком та РНБО. Санкції не мають гідного юридичного обґрунтування, явно не прораховані пропорційно праву та відповідальності, наприклад, репресують не тільки окремі російські корпорації, а й мільйони українців, боротьба яких за українські інтереси в російських соцмережах перетворює ці соцмережі на поле демократичного діалогу, потужне знаряддя протистояння свавіллю путінських спецслужб та воєнщини».

Також у позові зазначено, що диктаторський указ Порошенка є зароблянням грошей на війні. Судячи з опублікованих останнім часом досліджень економістів та заяв представників IT-бізнесу, так звані санкції не стільки ізолюють українців від впливу Росії будь-якою ціною, не соромлячись правопорушень, скільки допоможуть наближеному до влади бізнесу переділити адміністративно-командними та корупційними методами ринок телекомунікаційних послуг, а також державних закупівель, оскільки під санкції потрапили десятки переможців торгів, що зумовить додаткові бюджетні витрати через підвищення цін та нові тендерні процедури.