Пробна війна. 15 років тому Росія спробувала захопити український острів Тузла. Розслідування

Громадський протест у Києві проти спроби анексії Тузли в 2003 році. Вадим Гладчук, нині редактор інтернет-видання sprotiv.org палить російські прапори біля Верховної Ради України / Фото ЕРА An Ukrainian man Vadym Gladchuk sets fire to a Russian flag during a protest in front of the Ukrainian Parliament in Kiev, Wednesday, 22 October 2003 against Russia's construction of a dam near the Ukrainian island of Tuzla. Russian construction of a dam across the Kerch Strait near Ukraine's Crimean peninsula has sparked a war of words for the Ukrainian people. Russian workers in September began intensive construction of a gravel and earth dam in the narrow Kerch strait, at the junction of the Azov and Black Seas. The dam currently is some 400 meters short of waters claimed by Ukraine as territorial waters. EPA/SERGEY DOLZHENKO
Громадський протест у Києві проти спроби анексії Тузли в 2003 році. Вадим Гладчук, нині редактор інтернет-видання sprotiv.org палить російські прапори біля Верховної Ради України / Фото ЕРА An Ukrainian man Vadym Gladchuk sets fire to a Russian flag during a protest in front of the Ukrainian Parliament in Kiev, Wednesday, 22 October 2003 against Russia’s construction of a dam near the Ukrainian island of Tuzla. Russian construction of a dam across the Kerch Strait near Ukraine’s Crimean peninsula has sparked a war of words for the Ukrainian people. Russian workers in September began intensive construction of a gravel and earth dam in the narrow Kerch strait, at the junction of the Azov and Black Seas. The dam currently is some 400 meters short of waters claimed by Ukraine as territorial waters. EPA/SERGEY DOLZHENKO

 

15 років тому, 29 вересня 2003 року, Росія розпочала активну фазу будівництва дамби до українського острова Тузла. За лічені дні ця подія переросла в найбільшу кризу російсько-українських відносин на той момент.

«Конфлікт з приводу приналежності острова Тузла в Керченській протоці став пробною війною з боку Росії», — заявив у 2015 році економіст Андрій Ілларіонов, екс-радник російського президента Володимира Путіна, представляючи в Атлантичній раді США свою доповідь про багаторічну підготовку Москви до анексії Криму.

Сьогодні на острові Тузла стоять опори Керченського моста, побудованого Росією і відкритого в травні 2018 року. Однак 15 років тому Україні вдалося відстояти свою територію. Як це було.

Чим була Тузла на момент конфлікту

Острів Тузла увійшов до складу України разом із Кримом в 1954 році за рішенням президії Верховної ради СРСР. Сам острів з’явився в 1925 році: сильний шторм розмив косу на Таманському півострові РФ, у результаті чого утворився окремий невеликий шматочок суші довжиною близько 6,5 км і шириною 500 м. У 1941 році цей новостворений острів був переданий до складу Кримської АРСР і пізніше разом з нею став частиною України.

До того, як восени 2003 року Тузла стала об’єктом територіальних претензій Росії, острів ніколи не фігурував у великій політиці. 15 років тому там проживало близько 30 сімей, переважно це були рибалки — такі дані озвучив Сергій Куніцин, голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на засіданні українського парламенту 22 жовтня 2003-го.

Особливість ситуації полягала також у тому, що від Криму (територія України) Тузлу відділяє судноплавний канал, а від Таманського півострова (територія РФ) — мілководний, який підходить лише для проходу невеликих риболовецьких човнів.

До яких дій вдалася Росія

З 20-х чисел вересня 2003 року РФ без попередження розпочала підготовчі роботи до спорудження насипної дамби, яка мала з’єднати Таманський півострів із Тузлою, тобто фактично зробити український острів частиною материкової Росії.

Активна фаза будівництва почалася 29 вересня і тривала аж до врегулювання конфлікту 23 жовтня. Роботи вели надшвидкими темпами. За даними ВМС України, за добу з російської сторони розвантажували до 700 вантажівок з необхідними матеріалами, будівельники працювали в три зміни. Щодоби споруджували близько 150 м дамби.

Крім того, з початком будівництва дамби Росія активізувала свою військову активність у регіоні. У територіальні води України, поблизу Керчі, входили бойові кораблі Новоросійської військово-морської бази, а російські морські піхотинці та десантники почали навчання з бойовою стрільбою на Таманському півострові.

Як Москва аргументувала будівництво дамби

Одночасно в інформаційному полі Росії поширювалося твердження, що Тузла є споконвічною частиною російської території, а тому її повернення є законним і обгрунтованим.

На противагу документам, підписаним у 1940-50-ті роки, Москва відмовлялася визнати Тузлу островом, наполягаючи на тому, що це коса і що Україні була передана лише континентальна частина Криму.

«Це косичка, дійсно, коса, стрічка піску, […] яка йде далеко в море, ось і все. Просто зараз вона відновлюється, її з’єднання з Таманським півостровом. Робота йде, піднімається її рівень над рівнем моря, це абсолютно законного роду вид робіт», — заявляв у жовтні 2003 року в ефірі Ехо Москви Дмитро Рогозін, на той момент голова комітету Держдуми з міжнародних справ.

Росія також вимагала спільного використання Азово-Керченської акваторії і погоджувалася встановити кордон з Україною лише по дну, але не по воді.

У той же час українська сторона виступала категорично проти позиції Росії. Київ наполягав на тому, що згідно з чинними договорами та міжнародним правом держкордон проходить між Тузлою і Таманським півостровом РФ. Таким чином, Тузла беззастережно була частиною української території — як і судноплавна частина Керченської протоки між Кримом і Тузлою.

Як відреагував Київ

Безпрецедентні дії Росії викликали однозначну негативну реакцію навіть у роз’єднаному на той момент українському політичному середовищі (події відбувалися за рік до президентських виборів 2004 року і Помаранчевої революції). Будівництво дамби до Тузли було розцінено як пряма загроза територіальній цілісності України.

«Тузла сьогодні — це не просто провокація, це попередження Європі. І це вимога усвідомлення громадянами України необхідності пробудження самосвідомості», — заявляв тоді Борис Тарасюк, голова парламентського комітету з питань євроінтеграції.

Українська сторона направила ноту протесту в МЗС Росії і стягнула до Тузли додаткові сили. На острові розмістили посилений контингент прикордонників, переобладнали прикордонний пост і почали термінове спорудження прикордонної застави.

До місця конфлікту привели кораблі і катери українських військово-морських сил.

«Керченський полк Національної гвардії […] розгорнув свої реактивні установки на бойових позиціях», — нагадує про події 15-річної давності ВМС України. Українські військові були готові відкрити вогонь у разі порушення держкордону.

Чим завершився конфлікт

Леонід Кучма, президент України на той момент, перервав свій візит до Латинської Америки і терміново повернувся в Україну, щоб знайти рішення конфлікту. Крім того, він демонстративно проконтролював спорудження українського прикордонного поста на Тузлі і оглянув у бінокль будівництво російської дамби. Голова МЗС України Костянтин Грищенко намагався врегулювати конфлікт у ході переговорів в Москві 6 жовтня.

22 жовтня, коли російським будівельникам залишалося близько 100 м до українського кордону, Верховна Рада провела спеціальне засідання щодо кризи навколо Тузли. Виступаючи на цьому засіданні, кримський прем’єр Куніцин визнав ситуацію критичною і назвав її «моментом істини» у відносинах із Москвою.

“Хочу вам сказати, що до іспиту на зрілість російсько-українських відносин на дану хвилину залишилося трохи більше 100 метрів. […] Як повинні діяти завтра українські прикордонники — пацани, які там стоять, якщо станеться перетин державного кордону? […] Ми на порозі моменту істини. Завтра дамба буде на російсько-українському кордоні, і ми всі повинні віддавати собі звіт, що треба приймати рішення “, — звернувся він до депутатів.

Наступного дня, 23 жовтня 2003 року, Кучма провів прямі переговори з Путіним, після чого будівництво дамби було зупинено. Про остаточне припинення будівництва в листопаді домовилися прем’єр-міністри України і Росії.

Однак незважаючи численні двосторонні консультації, які пройшли в наступні роки, Москва так і не визнала вирішеним питання про держкордон і розподіл акваторії Керченської протоки.

Анексія Тузли у 2018 році

У квітні 2018 року так званий уряд анексованого Росією Криму прийняв рішення передати у власність РФ земельну ділянку на острові Тузла площею понад 6,5 тис. кв м.

У відповідь українське Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб засудило цей крок і закликало міжнародне співтовариство не визнавати факт передачі Росії частини острова Тузла.

Екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко в коментарі Радіо НВ заявив, що Тузла залишається українською, а подібні дії так званої ради міністрів Криму не матимуть жодних правових наслідків з міжнародної точки зору.

«Після анексії Криму ситуація по острову Тузла залишається у принципі такою ж, як і з Кримом — незаконна анексія. Все!» — резюмував Грищенко, який брав участь у врегулюванні ситуації навколо Тузли в 2003 році.

Інна Семенова, Національне бюро розслідувань України

Суд пересмотрит законность запрета #ВКонтакте

Vkontakte1

 

Верховный Суд Украины пересмотрит решение Высшего административного суда по иску о признании незаконным запрета российских соцсетей.

Заявление о пересмотре решения ВАСУ подано общественной организацией «Автономна адвокатура» и Вадимом Гладчуком, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Так, ВАСУ 29 июля 2017 года вернул истцам исковое заявление о признании частично незаконным указа президента № 133/2017.

По мнению суда, в исковом заявлении отсутствовали какие-либо доводы относительно нарушения закона президентом в отношении истца при осуществлении властных управленческих функций, а также не было представлено доказательств такого нарушения.

Ранее данная общественная организация пыталась выступить в качестве третьего лица на стороне истца в аналогичном иске, поданном студентом Киево-Могилянской академии Никитой Евстифеевым, но им было отказано на основании того, что якобы их права и свободы указом президента № 133/2017 нарушены не были.

Напомним, что указом Порошенко № 133/2017, подписанным 16 мая, в Украине запретили популярные соцсети «ВКонтакте», «Одноклассники», Mail.ru и другие российские ресурсы на 3 года.

Від імені Вадима Гладчука зловмисники створили клони низки популярних інтернет-видань

fejkovi-domeny-500x353

 

Громадський активіст і журналіст Вадим Гладчук вимагає притягнення до відповідальності невідомих зловмисників, які від його імені створили клони популярних сайтів sprotiv.org, nacburo.org та ua3.info. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

«Це чергова підла атака ворогів громадянського суспільства. Шахрайським шляхом від мого імені зареєстрували абсолютно ліві домени sprotiv.com.ua , nacburo.com.ua та ua3.com.ua, вкрали дизайн популярних новостійних сайтів і наповнили їх брехнею та маячнею. Очевидно, хочуть підставити мене під відповідальність за порушення інтелектуальних прав, розпалювання ворожнечі та наклепи на публічних осіб» – обурюється Гладчук.

Також журналіст підкреслив, що негідники понесуть кримінальну відповідальність за свої дії. Почато відповідні юридичні процедури.

Вадим Гладчук та Автономна Адвокатура оскаржили диктаторський та корупційний указ Порошенка про блокування соцмереж

Gladchuk-podae-u-sud-na-Pilipishina1

 

Громадський активіст та журналіст Вадим Гладчук оскаржив у суді диктаторський указ президента Порошенка про блокування популярної соціальної мережі Вконтакте, пошуковика Яндекс, поштових, антивірусних та інших сервісів російської розробки, повідомляє sprotiv.org.

Також Гладчук вимагає оприлюднення конкретних підстав та обґрунтування пропорційності санкцій стосовно усіх, хто піддається санкціям, щоб було видно, що санкції накладені законно, без свавілля та корупції. Вимоги Гладчука підтримала та захищатиме в суді Громадська організація «Автономна Адвокатура».

«Порошенко поводиться, як Путін та Янукович. Вирішує за українців, якими сайтами користуватися. Це порушення прав людини, неприпустиме в демократичній державі, яку ми будуємо» – обурюється Гладчук. – «У мене є сторінка на Вконтакті, де я багато років веду безкомпромісну інформаційну війну проти кремлівських злочинців, корупції та беззаконня.
Ніхто мою сторінку не закрив, тому чутки про вплив спецслужб на політику соцмережі сильно перебільшені. Закривати соцмережі, бо ними можуть користуватися шпигуни та терористи, така сама дурниця, як перекривати вулиці, щоб злочинці не могли ходити містом. Від такого свавілля більш за все страждають прості порядні люди».

За словами Гладчука, він подав позов про визнання незаконності та скасування ст. ст. 1, 2 Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», бо Україна має зберігати людське обличчя під час війни, щоб ми не повторили путінсько-чекістський жах і абсурд Росії, де чавлять тракторами ворожий сир пармезан, арештовують за протестні мітинги, покемонів та йогу і називають громадськість «іноземними агентами».

«У позові йдеться про те, що санкції, введені в дію указом Порошенка, є незаконними, оскільки вони прийняті без належних підстав та без дотримання принципів, встановлених Конституцією та законом про санкції» – розповідає автономний адвокат, магістр права Юрій Шеляженко.

– «Також санкції є протиправними, оскільки порушують низку прав людини, гарантованих Європейською Конвенцією з прав людини, зокрема, право на свободу слова, право власності, тощо. Звичайно, для дотримання балансу інтересів, зокрема, для захисту національної безпеки порядок реалізації прав може регулюватися, але тільки на основі верховенства права: тобто, на засадах законності, необхідності в демократичному суспільстві, пропорційності. Всі ці вимоги були проігноровані Порошенком та РНБО. Санкції не мають гідного юридичного обґрунтування, явно не прораховані пропорційно праву та відповідальності, наприклад, репресують не тільки окремі російські корпорації, а й мільйони українців, боротьба яких за українські інтереси в російських соцмережах перетворює ці соцмережі на поле демократичного діалогу, потужне знаряддя протистояння свавіллю путінських спецслужб та воєнщини».

Також у позові зазначено, що диктаторський указ Порошенка є зароблянням грошей на війні. Судячи з опублікованих останнім часом досліджень економістів та заяв представників IT-бізнесу, так звані санкції не стільки ізолюють українців від впливу Росії будь-якою ціною, не соромлячись правопорушень, скільки допоможуть наближеному до влади бізнесу переділити адміністративно-командними та корупційними методами ринок телекомунікаційних послуг, а також державних закупівель, оскільки під санкції потрапили десятки переможців торгів, що зумовить додаткові бюджетні витрати через підвищення цін та нові тендерні процедури.

Редактор sprotiv.org Вадим Гладчук вимагає захисту персональних даних у Бобриці

На фото Гладчук показує скільки Король та його посіпаки накрали піску у Бобриці
На фото Гладчук показує скільки Король та його посіпаки накрали піску у Бобриці

 

Журналіст і громадський діяч Вадим Гладчук звернувся до Бобрицької сільської ради з вимогою надати йому усі персональні дані про нього для перевірки достовірності, повідомляє Український інформаційний портал.

«Я обурений тим, що Бобрицька сільська рада займається збиранням персональних даних про мене без мого дозволу та при цьому вдається до протиправних фальсифікацій, порушуючи мої конституційні права на недоторканність приватного життя та захист приватної власності» — підкреслюється у запиті.

Як раніше повідомлялося, сільським головою Олександром Королем навпроти недобудованої дачі Гладчука у Бобриці з метою незаконного стеження за ним було встановлено відеокамеру. З мотивів помсти за активну громадянську позицію Король погрожує Гладчуку відключити будівництво від електрики. Окрім того, дільничний поліцейський Мельник приходив до сусідів Гладчука і розпитував їх про його приватне життя та намагався витягнути з них будь-яку негативну інформацію.

Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» суб’єкт персональних даних має право: на доступ до своїх персональних даних; пред’являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред’являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Редактор часопису sprotiv.org Гладчук також попередив сільраду про відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних, передбачену ст. 188-39 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Верховний Суд взявся за позов Гладчука і Шеляженка до Верховної Ради про протиправність монополії адвокатури

pres-Gladchuk-Shelyazhenko-2015-05-500x258

 

Верховний Суд України відкрив провадження у справі за позовом Гладчука Вадима Федоровича, Шеляженка Юрія Вадимовича до Верховної Ради України, Президента України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями. Цим позовом оскаржується протиправний закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Про це повідомляє sprotiv.org.

Спочатку позов було подано до Вищого адміністративного суду України, де суддя Веденяпін незаконно та протиправно заблокував його розгляд двома ухвалами. Про перегляд обох ухвал позивачі просили Верховний Суд України.

«В результаті Верховний Суд, суддя Волков відкрив провадження за заявою про перегляд ухвали про повернення позову. Подивимось, яким буде рішення. Налаштовані рішуче захистити право на справедливий суд або в Києві, або в Страсбурзі» – каже правозахисник Юрій Шеляженко, – «А от з переглядом ухвали про залишення позову без руху вийшла комічна історія. Ми так сформулювали позовні вимоги, щоб не платити грабіжницький судовий збір: просили про відшкодування шкоди від адвокатської монополії в сумі 1 гривня. Але суддя Прокопенко з Верховного Суду зажадав сплати судового збору без будь-яких законних підстав. Ми подали заяву про роз’яснення його ухвали, а саме, в якій сумі та на яких законних підставах маємо платити судовий збір. Прокопенко відмовився роз’яснювати свою ухвалу, послався на те, що існує формальна вимога додавати до заяви квитанцію про сплату судового збору. Тоді ми додали квитанцію про сплату 1 копійки судового збору і тут же подали клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 1 копійка. Прокопенко змушений був винести ухвалу про повернення нам цієї копійки».

Нагадаємо, що 25.11.2015 року президент України П. О. Порошенко подав «Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. 02.06.2016 р. Верховною Радою України було прийнято відповідний закон, а 24.06.2016 р. президент України П. Порошенко його підписав. Гладчук та Шеляженко оскаржили відповідні дії Порошенка та Верховної Ради, посилаючись на те, що такий закон суперечить природному праву позивачів на свободу об’єднання довірителя зі своїм представником у судах без примусу представника до вступу в професійну асоціацію, відповідно до гарантій статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 20 Загальної декларації прав людини.

На думку журналіста та громадського діяча Вадима Гладчука, в Україні відбувається руйнація правосуддя та нав’язування кишенькових судів, прокуратури та адвокатури режиму Порошенка. Грабіжницький судовий збір та монополія купки високооплачуваних адвокатів на представництво та захист в суді ускладнюють доступ до правосуддя для більшості людей та перетворюють правосуддя на розкіш правлячого класу, дозовану ручним керуванням судами з адміністрації президента. Суди стають придатком режиму внутрішньої окупації, відпрацьовують вказівки згори щодо безкарності корупційної еліти, безправ’я свідомих українців та політичних репресій.

Король Бобриці погрожує редактору часопису sprotiv.org Гладчуку

На фото Олександр Король та його родичка, яка незаконно отримувала подвійну зарплату у сільраді
На фото Олександр Король та його родичка, яка незаконно отримувала подвійну зарплату у сільраді

 

Журналіст і громадський діяч Вадим Гладчук отримав листа Бобрицького сільського голови Олександра Короля з погрозами відключити від електрики будівництво його дачі у селі Бобриця та ще й оштрафувати за перебування у недобудованому будинку. Погрози для солідності перемішані з бюрократичною ахінеєю, яка не має юридичного сенсу, повідомляє Український інформаційний портал.

«Схоже, Король втратив рештки здорового глузду. Це ж додуматися треба так грати в дурника, роблячи вигляд, що житло саме собою будується і вводиться в експлуатацію без електрики, без перебування на об’єкті жодної людини!» — обурюється Гладчук, — «Звичайно, через кризу будівництво затягнулося, зараз шукаю додаткові фінансові ресурси, але це не заважає виконувати дрібні роботи, облаштовувати майбутнє житло. І хіба у мене одного такі проблеми?! А я вам скажу, чому за версією Короля головна проблема у цьому селі Гладчук. Бо я виступав проти незаконного знищення лісу та вирубки зелених насаджень, проти крадіжок піска та іншої комунальної власності посіпаками Короля, проти афери з об’єднанням громад без чесного обговорення, проти кастрації собак по 50 доларів кожна, яка обійшлася селу в десятки тисяч гривень і не вирішила проблему нападів собак на людей, а заради збереження корупційних відкатів брехунам вистачило нахабства інсценувати скандал навколо моїх собак!».

Також Гладчук звернув увагу, що в листі Короля з погрозами міститься цинічний натяк на протиправне шпигування за Гладчуком за допомогою телекамери стеження, яку Король встановив після першої публічної критики з боку Гладчука біля будівництва його дачі на власній земельній ділянці. Редактор часопису sprotiv.org розцінює незаконне стеження як злочинне порушення права на недоторканність свого приватного життя і вже подав відповідну заяву про злочин.

Вадим Гладчук вимагає притягнення до кримінальної відповідальності руйнівника «будинку шерифа» у Бобриці Романа Микитенка. Відео

Bobrytsya-sherif1

 

Редактор часопису sprotiv.org Вадим Гладчук звернувся до Києво-Святошинської місцевої прокуратури із заявою про самоправство та заволодіння чужим майном з боку колишнього міліціонера. Про це повідомляє Український інформаційний портал.

Як зазначено в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, 12.11.2016 р. колишній дільничний інспектор міліції Микитенко Роман Леонідович в формі співробітника органів внутрішніх справ та робочий, який не представився, без дозвільних документів виламували цеглу з паркану навколо «будинку шерифа» за адресою вул. Шкільна, 20-А, який перебуває у комунальній власності Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується відеозаписом та інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У діях Микитенка вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. 191 ч. 2 (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем), ст. 356 (самоправство) Кримінального кодексу України. Максимальна санкція за цими статтями складає 5 років обмеження волі.

Колишні менти у селі Бобриця крадуть цеглу з паркану у будинку шерифа. 2 фото. Відео

Bobrytsya-sherif1

 

12 листопада 2016 року у селі Бобриця Києво-Святошинського району Київської області двое чоловіків розбирали цегляний паркан у так званому «будинку шерифа». Про це розповів Українському інформаційному порталуредактор інтернет-видання sprotiv.org Вадим Гладчук.

«Невідомі особи ламали цегляний паркан за адресою Шкільна, 20А. Наскількі мені відомо цей будинок і земля належать сільській громаді. Я ввимкнув камеру і спитав чи є якісь дозвільні документи на демонтаж паркану. Чоловік у формі колишньої міліції відмовився надати будь які документи, що підтверджують законність його дій. Я викликав поліцію», — пояснив Гладчук.

Гладчук написав заяву до відділку поліції, у якій просить внести його повідомлення про злочин у єдиний реєстр досудових розслідувань за статтею «Грабіж» — відкрите заволодіння майном.

Bobrytsya-sherif2

У цей час поштарка Тетяна місцевого поштового відділення у присутності поліцейськіх у розмові з журналістом, що цеглу з розібраного паркану чоловік у міліцейській формі «забере собі».

Гладчук та Шеляженко заявили відвід судді Верховного Суду Прокопенку за вимагання зайвих грошей

 

 

pres-Gladchuk-Shelyazhenko-2015-05-500x258

 

Вадим Гладчук та Юрій Шеляженко заявили відвід судді Верховного Суду України Олександру Прокопенку, який вимагає сплати судового збору в справі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями узурпатора Порошенка та його кишенькової конституційної більшості у Верховній Раді України із запровадження так званої адвокатської монополії. Про це повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Як зазначено в заяві про відвід, ухвалою Верховного Суду України від 2.09.2016 р. у справі № 21-2970а16 (суддя О.Б.Прокопенко) заяву представника Гладчука Вадима Федоровича – Шеляженка Юрія Вадимовича про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.07.2016 р. у справі № 800/368/16 залишено без руху з протиправних підстав, а саме, оскільки до заяви не додано документ про сплату судового збору, тоді як відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» у даній категорії справ судовий збір взагалі не справляється. Зазначену ухвалу виконати неможливо через її протиправність та незрозумілий зміст. Окрім того, оскільки заява подавалася двома заявниками, а суддя Прокопенко залишив без руху заяву лише одного із заявників, складається враження, що іншого заявника суддя просто проігнорував. Це свідчить про упередженість судді, що є підставою для відводу.

Як пояснив юрист Юрій Шеляженко, для оскарження адвокатської монополії позивачі спеціально обрали таку форму позову, за яку не сплачується судовий збір, на знак протесту проти унеможливлення для більшості українців із значним ростом судових зборів та із монополізацією представництва у суді адвокатами навіть формального доступу до правосуддя, не кажучи вже про необхідність платити хабар за справедливе, а не формальне рішення. Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовою або службовою особою.

Нагадаємо, що Вадим Гладчук та Юрій Шеляженко оскаржили до Вищого адміністративного суду України протиправний закон узурпатора Порошенка та його посіпаки Філатова «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Як з’ясувалося, Вищий адмінсуд покриває протиправну монополію адвокатури, яка порушує природне право на свободу об’єднань. Якщо Верховний Суд України не захистить права позивачів, вони звертатимуться до Європейського Суду з прав людини та інших міжнародних структур. Окрім того, для боротьби всіма легальними засобами проти створення тираном Порошенком та його посіпаками Філатовим і Медведчуком адвокатської монополії для торгівлі правосуддям з Адміністрації Президента незалежні юристи створили Громадську організацію «Автономна Адвокатура»