Суд пересмотрит законность запрета #ВКонтакте

Vkontakte1

 

Верховный Суд Украины пересмотрит решение Высшего административного суда по иску о признании незаконным запрета российских соцсетей.

Заявление о пересмотре решения ВАСУ подано общественной организацией «Автономна адвокатура» и Вадимом Гладчуком, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Так, ВАСУ 29 июля 2017 года вернул истцам исковое заявление о признании частично незаконным указа президента № 133/2017.

По мнению суда, в исковом заявлении отсутствовали какие-либо доводы относительно нарушения закона президентом в отношении истца при осуществлении властных управленческих функций, а также не было представлено доказательств такого нарушения.

Ранее данная общественная организация пыталась выступить в качестве третьего лица на стороне истца в аналогичном иске, поданном студентом Киево-Могилянской академии Никитой Евстифеевым, но им было отказано на основании того, что якобы их права и свободы указом президента № 133/2017 нарушены не были.

Напомним, что указом Порошенко № 133/2017, подписанным 16 мая, в Украине запретили популярные соцсети «ВКонтакте», «Одноклассники», Mail.ru и другие российские ресурсы на 3 года.

Позов Гладчука до #Порошенко про визнання незаконності блокування #ВКонтате. Текст. Фото

pozov-VKontakte1-500x375

 

До Вищого адміністративного суду України

Позивач № 1     Гладчук Вадим Федорович
вул. Дегтярівська, 9, кв. 29, м. Київ
тел. (050) 462-94-15

Позивач № 2     Громадська організація «Автономна Адвокатура»
вул. Тверський тупик, 9, кв. 82, м. Київ, 01042
тел. (097) 317-93-26

Координатор (самопредставництва)    Шеляженко Юрій Вадимович
групи позивачів, автономний        вул. Тверський тупик, 9, кв. 82, м. Київ, 01042
адвокат, магістр права            тел. (097) 317-93-26

Відповідач     Президент України П. О. Порошенко
вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220
тел. (044) 255-73-33

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання незаконності та скасування ст. ст. 1, 2 Указу Президента України № 133/2017
від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»

1. Опис оскаржуваного акту
Статтею 1 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Зазначеним рішенням Ради національної безпеки і оборони України застосовано обмежувальні заходи (санкції) щодо 1228 фізичних осіб та 468 юридичних осіб, перерахованих у додатках до рішення, де стосовно кожної особи наведено ідентифікаційні дані, вид обмежувального заходу та строк застосування, але не наведено конкретних підстав та обгрунтування пропорційності застосування тих чи інших санкцій.
Пп. 11 п. 422, пп. 11 п. 423, пп. 11 п. 424, пп. 11 п. 425 Додатку № 2 до цього рішення заборонено Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів сервісів «Mail.ru» (www.mail.ru) та соціально-орієнтованих ресурсів «Вконтакте» (www.vk.com) та «Одноклассники» (www.ok.ru), а також пп. 9 п. 275 та пп. 9 ст. 276 згаданого додатку заборонено Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів/сервісів yandex.ua та піддоменів.
Статтею 2 зазначеного Указу контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію статтею 1 Указу, покладено на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
Зазначений указ та рішення є загальновідомими, на доказ чого надаю роздруківку оприлюднення даного указу з рішенням РНБО та додатками на офіційному сайті Президента України за адресою http://www.president.gov.ua/documents/1332017-21850

2. Порушені права та правомірні інтереси позивачів
Позивач № 1 Вадим Гладчук реалізує своє право на свободу вираження переконань через сторінку в мережі Вконтакте https://vk.com/id164300210
Позивач № 2, Громадська організація «Автономна Адвокатура» (без статусу юридичної особи) реалізує своє право на свободу вираження переконань через сторінку в мережі Вконтакте https://vk.com/suilex і члени організації також реалізують право на свободу вираження переконань через сторінки в мережі Вконтакте, зокрема, Юрій Шеляженко https://vk.com/ludstvo https://vk.com/sheliazhenko та Олексій Святогор https://vk.com/a.svyatogor
Заборона Інтернет-провайдерам надавати послуги з доступу користувачам мережі Інтернет до сторінок позивачів порушує права позивачів на свободу вираження переконань.
Унеможливлення доступу до популярних соціальних мереж, що позбавляє велику кількість осіб та організацій в Україні одного з важливих способів вираження переконань та капіталу соціальних зв’язків, у формі, реалізованій (введеній в дію) оскаржуваним актом, не відповідає закону, не переслідує необхідної у демократичному суспільстві мети і не є пропорційним.
Правомірним публічно-правовим інтересом позивачів є дотримання принципу верховенства права всіма суб’єктами владних повноважень в Україні, оскільки порушення принципу верховенства права спричиняє негативні наслідки, що шкодять всьому суспільству та кожній людині, про що йдеться у преамбулі Загальної декларації прав людини: «Визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру… необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення».
Позивачі, відстоюючи своє право і таке ж право людей, з якими позивачі об’єднані соціальними зв’язками, на свободу вираження поглядів у самостійно обраний спосіб (в т.ч. у соціальній мережі Вконтакте), відстоюючи свій публічно-правовий інтерес в утвердженні принципу верховенства права в Україні, щоб права людини охоронялися силою закону, оскаржують ст. 1 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. через протиправність та незаконність.

3. Протиправність оскаржуваного акту, в т.ч. непропорційність запроваджених санкцій
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року, верховенство права означає, що усі особи та владні інститути в рамках держави, публічні чи приватні, повинні підкорятись публічно створеним законам, які набувають чинності (загалом) наперед і на основі яких публічно здійснюється правосуддя, вони також повинні мати змогу користуватися благами цих законів; дотримання принципу верховенства права вимагає законності, юридичної визначеності, заборони свавілля, надання доступу до незалежного правосуддя, дотримання прав людини, заборони дискримінації та забезпечення рівності перед законом.
Відповідно до статті 102 Конституції України, Президент України є главою держави і виступає від її імені; Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Як гарант прав і свобод людини та вища посадова особа держави, в якій визнається принцип верховенства права, Президент України не може вводити в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, які порушують права і свободи людини, обмежуючи їх без дотримання принципу верховенства права, тобто, коли таке обмеження не має достатніх правових підстав та юридичного обґрунтування чи спрямоване на пригноблення людей у реалізації своїх невідчужуваних прав, а не на прагматично розраховане дотримання балансу інтересів, уникнення конфліктів та зловживання правами. Слід зазначити, що відповідно до принципу верховенства права суттєві та спірні обмеження прав мають застосовуватися виключно судом; виключенням з цього загального правила можуть бути лише випадки необхідності негайного припинення очевидно і безсумнівно протиправних дій.
Оскаржуваним актом не наведено конкретних підстав застосування санкцій та обґрунтування пропорційності застосування тих чи інших санкцій до жодного з суб’єктів права, підданих репресіям, що явно суперечить принципу верховенства права. Також з оскаржуваного акту незрозуміло, чому замість звичайного порядку запобігання вчиненню правопорушень та притягнення до відповідальності за правопорушення застосовано такий надзвичайний захід, як санкції.
Введена в дію оскаржуваним актом заборона Інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до низки популярних ресурсів порушує права і свободи людини, право власності провайдерів, і є непропорційною, оскільки порушує право мільйонів людей та їх організацій, включаючи позивача, на свободу вираження поглядів, гарантоване статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В оскаржуваному акті ця заборона ніяк не обґрунтована, а озвучені керівництвом держави у ЗМІ обґрунтування, що соціальні мережі можуть використовуватися спецслужбами та пропагандистами держави-агресора, виглядають абсурдними, подібно до, скажімо, гіпотетичних ідей перекрити всі вулиці, щоб ними не ходили шпигуни та злочинці, чи закрити ринки, на яких торгують непомитими овочами – при тому, що перекриття вулиць та закриття ринків, так само як закриття доступу до соцмереж, більше шкодить доброчесним людям, які користуються ними.
Європейський Суд з прав людини у остаточному рішенні від 18.03.2013 р. у справі Ahmet Yıldırım v. Turkey (текст рішення: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115705 ) вказав, що блокування системи інтернет-сторінок через наявність у ній однієї сторінки, яка містить неприйнятну інформацію, є порушенням права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Введена в дію оскаржуваним актом заборона в’їзду на територію України фізичних осіб без наведення належних персоналізованих підстав є необґрунтованим, а отже, і протиправним обмеженням їх права на особисту свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і права на свободу пересування, гарантованого ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Введене в дію оскаржуваним актом блокування активів та обмеження економічної діяльності багатьох фізичних та юридичних осіб без наведення належних індивідуальних підстав є необґрунтованим, а отже, і протиправним обмеженням їх права на захист власності, гарантованого статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що, судячи з опублікованих останнім часом досліджень економістів та заяв представників IT-бізнесу, оскаржуваний акт може переслідувати цілі не стільки ізолювати українців від впливу Росії будь-якою ціною, не соромлячись правопорушень, скільки корупційний інтерес наближеного до влади бізнесу переділити адміністративно-командними методами ринок телекомунікаційних послуг, а також державних закупівель, оскільки під санкції потрапили десятки переможців торгів, що зумовить додаткові бюджетні витрати через підвищення цін та нові тендерні процедури.
Таким чином, санкції, введені в дію оскаржуваним актом, є втручанням у здійснення фізичними та юридичними особами прав людини, зокрема, прав на свободу вираження поглядів, свободу пересування, право власності, і таке втручання здійснене оскаржуваним актом без дотримання принципу верховенства права та є протиправним, оскільки не відповідає закону, не переслідує необхідної у демократичному суспільстві мети і не є пропорційним.

4. Незаконність оскаржуваного акту
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосування санкцій в Україні регулюється Законом України «Про санкції». Статтею 3 цього Закону визначено підстави та принципи застосування санкцій. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» застосування санкцій ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності.
Таким чином, незаконним є застосування санкцій без підстав, визначених Законом України «Про санкції», та із порушенням встановлених цим законом принципів.
Введене в дію оскаржуваним актом рішення Ради національної безпеки і оборони України та додані до нього списки підданих санкціям фізичних та юридичних осіб не містять  індивідуалізованої і навіть узагальненої інформації ані про підстави застосування санкцій до конкретних осіб, ані про об’єктивне визначення міри (видів, строків) санкцій згідно із встановленими ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» принципами законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності.
Слід зазначити, що на відміну від санкційних списків, введених в дію оскаржуваним актом, раніше графа «Підстава для застосування санкцій» містилася у санкційних списках, доданих до попередніх рішень Ради національної безпеки і оборони України, зокрема, до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року N 467/2016. Водночас, у цій графі, як правило, не наводилося належних (конкретних) підстав, а просто відтворювалося формулювання норми закону, що і раніше призводило до публічно-правових спорів. Наприклад, ухвалою від 13.05.2017 р. у справі № 800/155/17 Вищий адміністративний суд України відкрив провадження за позовом про визнання частково протиправним та часткове скасування Указу Президента від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Відсутність графи «Підстава для застосування санкцій» у санкційних списках, введених у дію оскаржуваним актом, свідчить про відсутність належних підстав для застосування санкцій всупереч ст. 3 Закону України «Про санкції». Відсутність у цих санкційних списках інформації про об’єктивне визначення міри (видів, строків) санкцій свідчить про порушення встановлених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції» принципів застосування санкцій.
Вводячи в дію рішення, прийняте з порушенням законодавства про санкції, Президент України порушив ст. 19 Конституції України. Окрім того, як гарант прав і свобод людини згідно із ст. 102 Конституції України Президент України не може вводити в дію рішення, які порушують права і свободи людини чи обмежують реалізацію таких прав і свобод без належних підстав, передбачених законом, без мети, необхідної в демократичному суспільстві, з перевищенням міри пропорційності втручання у здійснення прав.

5. Договір про спільну діяльність групи позивачів, а також питання судового збору
Не бажаючи платити здирницьку дань протиправно нав’язаній народу корумпованими елітами «адвокатської монополії» на «представництво іншої особи в суді» (заробляння грошей «адвокатами», яким заборонено ототожнювати себе з клієнтом, що йде врозріз з традиційною українською філософією серця і ганебно порушує моральні принципи альтруїзму та емпатії) і не довіряючи архаїчним псевдо-правовим позиціям цієї злочинної, на нашу думку, монопольки, –
Позивачі №№ 1, 2 відповідно до ст. ст. 6, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд, свобода зібрань та об’єднань) об’єдналися у групу позивачів для захисту в суді свого спільного права на свободу вираження переконань та свого  спільного публічно-правового інтересу в утвердженні верховенства права і підписами під цим позовом, відповідно до глави 77 Цивільного кодексу України,  уклали договір про спільні дії без мети отримання прибутку із реалізації мети зазначеного об’єднання шляхом подання цього позову та доручення представляти в суді всю групу позивачів Шеляженку Юрію Вадимовичу, який погодився ототожнювати себе з групою позивачів та бути координатором (самопредставництва) групи позивачів у суді; позивачі, користуючись правовою автономією своєї групи, створеної на основі особистої та організаційної автономії позивачів, вимагають визнання свого ототожнення із обраним ними координатором і просять суд розглядати його явку до суду, подання та отримання документів, інші процесуальні дії як консолідовану спільну явку та спільні дії всієї групи позивачів.
Позивач № 1 є фізичною особою, Позивач № 2 є групою фізичних осіб в організаційно-правовій формі об’єднання громадян без створення юридичної особи. Відтак, за подання позову координатор сплачує судовий збір, який має сплачуватися за подання позову фізичною особою.

6. Позовні вимоги
Враховуючи викладене, на підставі Загальної декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколів до неї, керуючись ст. ст. 5, 8, 19, 55 Конституції України, ст. 2, 171-1 КАС України
ПРОСИМО:
Визнати незаконними і скасувати статті 1, 2 Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

23 травня 2017 року             Позивач № 1 _____________________ В. Ф. Гладчук

Голова Громадської організації
«Автономна Адвокатура» (Позивач № 2),
автономний адвокат, магістр права,
координатор групи позивачів            ___________________________ Ю. В. Шеляженко

Листування з питань позову просимо вести виключно з координатором групи позивачів!
Додатки на ____ арк.:
– роздруківка Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 р.
– копії установчих документів Автономної Адвокатури
– копія довіреності Гладчука В.Ф.
– скріншоти сторінок В.Гладчука, Автономної Адвокатури, її членів Ю.Шеляженка та О.Святогора у соціальній мережі Вконтакте
– квитанція про сплату судового збору
– копія позову з додатками для відповідача

 

sprotiv.org

Вадим Гладчук та Автономна Адвокатура оскаржили диктаторський та корупційний указ Порошенка про блокування соцмереж

Gladchuk-podae-u-sud-na-Pilipishina1

 

Громадський активіст та журналіст Вадим Гладчук оскаржив у суді диктаторський указ президента Порошенка про блокування популярної соціальної мережі Вконтакте, пошуковика Яндекс, поштових, антивірусних та інших сервісів російської розробки, повідомляє sprotiv.org.

Також Гладчук вимагає оприлюднення конкретних підстав та обґрунтування пропорційності санкцій стосовно усіх, хто піддається санкціям, щоб було видно, що санкції накладені законно, без свавілля та корупції. Вимоги Гладчука підтримала та захищатиме в суді Громадська організація «Автономна Адвокатура».

«Порошенко поводиться, як Путін та Янукович. Вирішує за українців, якими сайтами користуватися. Це порушення прав людини, неприпустиме в демократичній державі, яку ми будуємо» – обурюється Гладчук. – «У мене є сторінка на Вконтакті, де я багато років веду безкомпромісну інформаційну війну проти кремлівських злочинців, корупції та беззаконня.
Ніхто мою сторінку не закрив, тому чутки про вплив спецслужб на політику соцмережі сильно перебільшені. Закривати соцмережі, бо ними можуть користуватися шпигуни та терористи, така сама дурниця, як перекривати вулиці, щоб злочинці не могли ходити містом. Від такого свавілля більш за все страждають прості порядні люди».

За словами Гладчука, він подав позов про визнання незаконності та скасування ст. ст. 1, 2 Указу Президента України №133/2017 від 15.05.2017 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», бо Україна має зберігати людське обличчя під час війни, щоб ми не повторили путінсько-чекістський жах і абсурд Росії, де чавлять тракторами ворожий сир пармезан, арештовують за протестні мітинги, покемонів та йогу і називають громадськість «іноземними агентами».

«У позові йдеться про те, що санкції, введені в дію указом Порошенка, є незаконними, оскільки вони прийняті без належних підстав та без дотримання принципів, встановлених Конституцією та законом про санкції» – розповідає автономний адвокат, магістр права Юрій Шеляженко.

– «Також санкції є протиправними, оскільки порушують низку прав людини, гарантованих Європейською Конвенцією з прав людини, зокрема, право на свободу слова, право власності, тощо. Звичайно, для дотримання балансу інтересів, зокрема, для захисту національної безпеки порядок реалізації прав може регулюватися, але тільки на основі верховенства права: тобто, на засадах законності, необхідності в демократичному суспільстві, пропорційності. Всі ці вимоги були проігноровані Порошенком та РНБО. Санкції не мають гідного юридичного обґрунтування, явно не прораховані пропорційно праву та відповідальності, наприклад, репресують не тільки окремі російські корпорації, а й мільйони українців, боротьба яких за українські інтереси в російських соцмережах перетворює ці соцмережі на поле демократичного діалогу, потужне знаряддя протистояння свавіллю путінських спецслужб та воєнщини».

Також у позові зазначено, що диктаторський указ Порошенка є зароблянням грошей на війні. Судячи з опублікованих останнім часом досліджень економістів та заяв представників IT-бізнесу, так звані санкції не стільки ізолюють українців від впливу Росії будь-якою ціною, не соромлячись правопорушень, скільки допоможуть наближеному до влади бізнесу переділити адміністративно-командними та корупційними методами ринок телекомунікаційних послуг, а також державних закупівель, оскільки під санкції потрапили десятки переможців торгів, що зумовить додаткові бюджетні витрати через підвищення цін та нові тендерні процедури.

Злочини банди Короля покриває… «мент-ленінець» Кошмак? Розслідування

Koshmak-Vadym1-500x460

Чому не карають злочинців, які загрожували життю відомого журналіста Вадима Гладчука й перешкоджали його професійній діяльності? Відповідь на це запитання повинні надати правоохоронні органи Київщини, котрі чомусь «забули» внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про ці кримінальні діяння.

Як уже повідомлялося, 12 червня 2015 року в сільському клубі Бобриці було призначене так зване «обговорення» щодо об’єднання громад. Під час лобіювання своїх антизаконних планів організатори цього дійства намагалися вчинити розправу над відомим журналістом Вадимом Гладчуком.

«Я, як редактор видання sprotiv.org, що висвітлює суспільно-політичне життя Київщини, зайшов о 17.00 до сільського будинку культури, — розповідає Вадим Гладчук. — Директор клубу Урбатіс Казімір Олександрович одразу почав вимагати, щоб я «записався». Він підсунув мені якийсь папірець, щоб я вказав свої персональні дані (ПІБ, адресу, назву ЗМІ). Коли я почав фотографувати на камеру телефона своє посвідчення (біля паперу із записом), Урбатіс почав забороняти мені це робити. Він кричав, погрожував і вимагав, щоб я залишив будинок культури».

Щоб захистити свої права, Вадим Гладчук викликав міліцію (за телефоном 102). На жаль, погрози на адресу журналіста не припинилися.

«Близько 18.10 заступник голови села Бобриця Олександр Усік пригрозив, що задушить мене галстуком, — продовжує редактор опозиційного видання. — Це сталося після того, як я на відеокамеру записав його пояснення щодо розкрадання арештованого піску.

Свідками цих погроз були журналіст Тетяна Трайдакало, Вікторія Полець, Марія Гуриненко та інші мешканці села. Ще один член цієї організованої злочинної групи, яка почала штовхатися, нецензурно вилаявся щодо мене як журналіста”, — розповів Гладчук.

Під час тих зборів також «відзначився» Бобрицький сільській голова Олександр Король: ввечері того ж дня (близько 19.50) він публічно погрожував Гладчуку розправою – викинути «неугодного» журналіста до сміттєвого бака.

Bobrytsya12-06-2015-3
Король і сміттєвий бак

Бак спеціально за його наказом затягнули до зали будинку культури.

На фото Гладчук показує скільки вкрали у держави піску Король Бобриці і його спільники
На фото Гладчук показує скільки вкрали у держави піску Король Бобриці і його спільники

Причина цієї ненависті загальновідома: раніше на сторінках інтернет-видання sprotiv.org були опубліковані критичні статті про сільського голову та інших посадових осіб Бобрицької сільради: вони «прославилися»свавіллям, розкраданням лісу, піску та скоєнням інших злочинів.

Зважаючи на заяви та звернення Вадима Гладчука до суду, при повіній бездіяльності корумпованої місцевої міліції, було відкрито чотири кримінальні провадження, в яких фігурують Олександр Король та його поплічники.

Перешкоджання журналістській діяльності Гладчука кваліфікується за ч. 2 ст. 171 Кримінального кодексу: переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою (за такі правопорушення передбачено штрафом — до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обмеження волі на строк до 5 років або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років).

Проте, як з`ясувалося, на лаву підсудних також «проситься» новоспечений керівник міліції Києво-Святошинського району з вельми символічним прізвищем — чи то Кошмак, чи то Кошмар. Саме через злочинну бездіяльність його підлеглих грубо порушені вимоги ч. 1 ст. 214 КПК: замість того, щоб внести ці відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), головний районний мент чомусь вкотре «не може» визначити підслідність та розпочати досудове розслідування, традиційно розсилаючи ганебні відписки звертатися до суду з цивільними позовами покримінальним злочинам.

vidm-Koshmak1

Ще один малоприємний факт: Києво-Святошинський район наскрізь «просмердівся» символами комунізму: навіть ленінський бюст «красується» у кабінеті слідчого Ігоря Щеннікова!

Лейтенант міліції Щенніков любить колекціонувати комуняцький "антикваріат"
Лейтенант міліції Щенніков любить колекціонувати комуняцький “антикваріат”

І це при тому, що Верховна Рада заборонила пропаганду та символіку комуністів і нацистів. До речі, цей антикомуністичний Закон (№317-VIII) було ухвалено 9 квітня 2015 року, а Вадима Кошмака призначили на посаду на день раніше. Саме 8 квітня начальник обласної міліції Вадим Троян представив свого підлеглого в актовій залі Києво-Святошинського райвідділу міліції (де були присутні міліціонери, керівники місцевих органів самоврядування, представники районної прокуратури та громадськість).

Тоді відомий захистник України, що звільняв Маріуполь у 2014 році від банд російських загарбників у складі батальйону «Азов», Троян зазначав, що «керівництво головного управління і він особисто відповідально віднеслися до підбору кандидата», який начебто «здатен «витягнути» самий складний район…». У свою чергу, новоявлений «троянський кінь» дякував за довіру та запевняв, «що прийшов на цю посаду з великим бажанням працювати і змінювати міліцію для людей, готовий до конструктивного діалогу з особовим складом і громадськістю, і вірою у те, що правоохоронна система зміниться на краще».

«Мент-ленінець», на райвідділі якого станом на 5 червня 2015 року висіла табличка «Карла Маркса,88» давно перейменованої на Хрещатик вулиці Боярки, досі керується старим компартійним КПК, коли заяви про злочини автоматично не заносили до ЄРДР.

Редактор газети Правошукач Юрій Шеляженко був шокований комуно-фашистською символікою на мурах райвідділку
Редактор газети Правошукач Юрій Шеляженко був шокований комуно-фашистською символікою на мурах райвідділку

Навіщо Кошмак творить таке беззаконня? Кому це вигідно?

Відповідь на це питання ми оприлюднимо у наших майбутніх розслідуваннях.


Сергій Федорчук, Національне бюро розслідувань України

Вадим Гладчук призвал кандидатов в депутаты поддержать его инициативу и защитить журналистов. Фото

 

Кандидат в народные депутаты по мажоритарному избирательному округу № 223 (Киев, Шевченковский район) Вадим Гладчук призывает других кандидатов в народные депутаты поддержать его инициативу и высказать протест против решения Верховной Рады пока еще действующего созыва криминализировать ответственность за клевету.

Известный столичный общественный активист и политик, редактор газеты «Молодежные хроники» и оппозиционного интернет-издания «Спротив» Вадим Гладчук считает, что «будущие народные депутаты обязаны поставить решительный заслон попыткам уходящих отомстить журналистам за принципиальную гражданскую позицию и объективное освещение происходящих в стране процессов».

«Нынешние нардепы наконец осознали, что их время прошло, что в Верховной Раде будущего созыва их не будет, а будут молодые честные политики. Что, несмотря на всех их ухищрения, попытки скрыть криминальную сущность народ никогда больше не отдаст им голоса, потому что знает правду. И эту правду люди знают, в том числе, благодаря честным журналистам, которые, порой с риском для здоровья и жизни информируют граждан о злоупотреблениях и преступлениях власти против своего народа. Законопроект об уголовном наказании журналистов за клевету — ни что иное, как попытка уходящих депутатов громко хлопнуть дверью, отомстить честным журналистам за свое близкое поражение. И мы, будущие народные депутаты, не должны этого допустить», — отметил в комментарии журналистам  Вадим Гладчук.

Вадим Гладчук призвал всех кандидатов — как баллотирующихся как по мажоритарным округам, так и по спискам партий за счет своего избирательного фонда разместить на бигбордах лозунги «Тюрьмы бандитам, а не журналистам!»,  «Нет возврату уголовной ответственности за клевету!» и т.п. Сам политик подал кандидатам пример, разместив такой бигборд на улице Артема в столице. «Уверен, что и в Киеве и в регионах найдутся честные политики, которые не на словах, а на деле выступают за свободу слова и демократию. Мы защитим журналистов, а в парламенте следующего созыва объединимся, чтобы сделать наше государство по-настоящему демократическим и свободным», — сказал Вадим Гладчук.

На фото Вадим Гладчук возле видеоборда 25 сентября 2012 года
На фото Вадим Гладчук возле видеоборда 25 сентября 2012 года

Надо отметить, что в свое время Вадим Гладчук, как журналист сам стал жертвой мести со стороны народных депутатов. По информации СМИ, основатели Тендерной палаты Украины — органа, впоследствии распущенного парламентом за коррупцию, организовали арест Вадима Гладчука по надуманному обвинению. На самом деле истинной причиной ареста стали острые публикации Вадима Гладчука о коррупции и воровстве в Тендерной палате, впоследствии, де-факто подтвержденные парламентом, распустившим ТПУ именно по причине коррупционности.

Напомним, 18 сентября 2012 года Верховная Рада Украины приняла в первом чтении закон «О внесении изменений в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Украины относительно усиления ответственности за посягательство на честь, достоинство и деловую репутацию лиц», Если закон пройдет второе чтение, за клевету журналистов можно будет сажать на срок от 3 до 5 лет. Украинские журналисты потребовали отозвать законопроект, однако его автор «регионал» Виталий Журавский отказывался это сделать.

Під офісом Партії регіонів протестували проти закону про наклеп. 6 фото. Відео

proti-zakonu-pro-naklep4-1

 

Активісти Партії Народний порядок та ВО «Молодь – надія України» пікетували головний офіс Партії регіонів на вулиці Липській, виступаючи проти ухвалення у першому читанні законопроекту регіонала Віталія Журавського, яким вносяться зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів за посягання на честь і гідність людини (наклеп та образа).

Законопроект, за який проголосувало 188 карток депутатів з Партії регіонів, направлений проти журналістів, свободи слова та демократії в Україні, переконані активісти. Вони вважають, що діюче цивільне законодавство забезпечує людині достатній захист у разі поширення про неї неправдивої інформації.

Законопроект Журавського, наголошують активісти, суперечить Конституції України, а в 2001 році на вимогу ПАРЄ відповідальність за наклеп була вилучена з Кримінального кодексу України.

«Обличчям мітингу» був редактор часопису «Спротив» Вадим Гладчук. Він приніс під офіс ПР лапті. Пояснив, що це для регіоналів – у разі, якщо вони приймуть цей законопроект, їм вже «сплели лапті». Тримаючи плаката «Регіонали, щоб ви поздихали», він пояснював: «Ми опозиціонери, і ми завжди критикуємо владу, хто б нею не був – чи Ющенко, чи Тимошенко, чи Янукович».

Gladchuk-rigionali1

Інші активісти встановили біля офісу Партії регіонів символічну «стіну диктатури». Це були кілька плакатів на дерев’яних стендах – «Тюрми бандитам, а не журналістам!» та «Янукович і Партія регіонів – вороги свободи слова», між якими натягнули колючий дріт, а на дроті розвішали газети.

Гладчук оголосив, що акція буде безстроковою, тобто, повториться і в наступні дні – аж допоки регіонали не скасують законопроект або не повиздихають. «Мається на увазі, передусім, політична смерть», – уточнив він.

proti-zakonu-pro-naklep6-1

proti-zakonu-pro-naklep7

proti-zakonu-pro-naklep8-1

proti-zakonu-pro-naklep5-1

Пилипишинские атаки на Гладчука «судебным спамом» провалились

На фото Гладчук с повязкой "Требую правосудия"
На фото Гладчук с повязкой “Требую правосудия”

19 сентября 2012 года Окружной административный суд Киева третий раз отказался удовлетворять безосновательные претензии кандидата Игоря Пархоменко к популярному политику и оппозиционному журналисту Вадиму Гладчуку, сообщает «Украинский информационный портал».

Первый раз Пархоменко пытался приписать редактору интернет-издания «Спротив» Гладчуку распространение фальшивых листовок, а потом дважды требовал закрытия газеты «Молодежные хроники» за критику против Виктора Пилипишина иЮрия Левченко. При этом насчет самого Пархоменко в газете не было сказано ни слова.

«Безработный Пархоменко зарабатывает, как умеет. Интересно, сколько может платить Пилипишин техническим кандидатам? Я вижу в судебном спаме от Пархоменко подтверждение своих догадок, что Левченко и Пархоменко – технические кандидаты Пилипишина» – заявил Гладчук.

Суд счел иск Пархоменко бездоказательным. При этом единственный свидетель обвинения рассказал, что недавно познакомился с кандидатом Пархоменко на тусовке в баре. Он не уточнил, встречается ли Пархоменко с избирателями где-либо, кроме пивнушек.

Пилипишин через суд хочет закрыть редактируемую Вадимом Гладчуком газету

На фото Гладчук с повязкой "Требую правосудия"
На фото Гладчук с повязкой “Требую правосудия”

Редактор оппозиционного интернет-издания «Спротив» и газеты «Молодежные хроники», известный столичный общественный активист и политик Вадим Гладчук заявляет о попытке закрыть популярное печатное издание, предпринятой его оппонентами по избирательному округу, сообщает «Сорока».

Как рассказал журналистам Вадим Гладчук, баллотирующийся в народные депутаты по мажоритарному избирательному округу № 223 (Киев, Шевченковский район), «на днях на мое имя поступила информация об открытии Окружным судом Киева производства по заявлению гражданина И.Пархоменко о неких противоправных действиях, а именно незаконной агитации, якобы практикуемой мною, как кандидатом в народные депутаты, на страницах редактируемой мною газеты «Молодежные хроники».

«Получив копию решения суда я узнал сразу несколько вещей, удививших меня. Во-первых, что вышеуказанный И.Пархоменко, безработный, образование — 11 классов, баллотируется по тому же округу, что и я. Ранее мне, и уверен, как и 99,999% жителей района этот факт был неведом, ибо гражданин И.Пархоменко, как кандидат никакой активности в округе не проявлял», — рассказал Вадим Гладчук.

«Второй вещью, удивившей меня, было то, что, оказывается дело, которым я занимаюсь двенадцать лет, а именно — информирование киевлян о насущных вопросах жизнедеятельности города, о деятельности либо бездеятельности органов власти, о политиках, решающих за счет народа свои корыстные вопросы  оказывается, можно трактовать, как предвыборную агитацию».

Как отметил Вадим Гладчук, он «разумеется с доводами гражданина И.Пархоменко не согласился, о чем и поспешил уведомить суд. А также изложил аргументированную позицию, почему информирование киевлян, допустим, о преступлениях, совершенных экс-руководителем района Виктором Пилипишиным и по которым, кстати, правоохранители абсолютно официально и не преследуя целей опорочить будущего кандидата в депутаты возбудили и расследовали уголовное дело является именно информированием, а не агитацией».

zaper-proti-zskritya-gazeti1

Вадим Гладчук при этом выразил уверенность, что суд сочтет аргументы достаточными и не удовлетворит бредовые требования представителя одиозного кандидата В.Пилипишина, который, кстати, в судебном заседании в полном объеме поддержал незаконный иск И.Пархоменко.

«Помимо того, рекомендую гражданину  И.Пархоменко, а также другим техническим кандидатам Виктора Пилипишина впредь не утруждать себя выдумыванием несуществующих нарушений, которые я якобы совершаю и прекратить юридический спам. Как журналист я буду продолжать ответственно информировать жителей города обо всем, что важно для будущего Киева. Разумеется, в этот перечень входят и будут входить действия политиков, направленные нарушение прав граждан, как, например, подкуп избирателей Пилипишиным, документарно подтвержденный и зафиксированный. Что касается непосредственно агитации, то есть побуждения избирателей голосовать за или не голосовать за определенного кандидата в депутаты или партию, а именно так определяет агитацию статья 68 Закона Украины «О выборах народных депутатов Украины», то я ее провожу исключительно в рамках закона», — отметил Вадим Гладчук.

При этом он акцентировал, что ни одно из редактируемых им изданий не призывало и не намерено призывать голосовать за того или иного кандидата. «Жители Шевченковского района достаточно умные люди для того, чтобы на основании имеющейся у них информации самим сделать вывод и правильный выбор», — заключил Вадим Гладчук.

Кужель натравила на Гладчука пятерых провокаторов

10-07-2012Kuzheliha-Gladchuk3-2-248x300

Пятеро неизвестных маргинальной внешности, двое из которых представились как Виталий Манько и Виктория Кириченко, попытались сорвать пресс-конференцию лидера кампании «Общественное сопротивление», редактора оппозиционного интернет-издания «Спротив» Вадима Гладчука, сообщает Национальное бюро расследований Украины.

Они ворвались в конференц-зал, толкались и ругались, не давали начать мероприятие.

«Пресс-конференция была посвящена критике многочисленных афер Александры Кужель. Нет сомнений, что она подослала этих хамоватых проплаченных провокаторов. Я вручил одному из них «30 сребренников» – заявил Гладчук.

После того, как он вызвал по телефону милицию, хулиганы скрылись в неизвестном направлении. По факту антиобщественного поведения наемников Кужель подано заявление в правоохранительные органы.

zayava-Gladchuk10-072012-2

«Кстати, в ответ на анонс пресс-конференции она опубликовала на турчиновском сайте Цензор.нет реплику, в которой, кроме цистерны яда, есть два намека. Там дословно речь идет о том, что лично она не будет на пресс-конференции и что анонс пресс-конференции с сайта агентства сняли через десять минут после публикации. Этим, по сути, Кужель призналась, что запугала кого-то из информационного агентства, где проводилась пресс-конференция, добилась, чтобы сняли анонс и пропустили в зал этих неадекватных молодчиков, ее боевиков. То, что она не захотела сама отвечать за себя и трусливо послала отдуваться каких-то отморозков, а интернет попыталась зачистить, очень хорошо показывает ее мерзопакостную натуру» – отметил Гладчук.

10 июля 2012 года лидер кампании «Гражданское сопротивление» Вадим Гладчук провел пресс-конференцию в агентстве «Украинские новости», на которой обвинил Александру Кужель в плагиате и краже интеллектуальной собственности, а также заявил о том, что она будет техническим кандидатом на выборах мэра Киева. В знак протеста Гладчук пообещал выдвинуть собаку по кличке Кужелиха кандидатом в мэры Киева.

Статья, ставшая предметом травли Вадима Гладчука

prognimak-reklama1-300x199

Как известно в народные депутаты решил податься Александр Прогнимак, бывший начальник киевского управления охраны окружающей среды и лидер малоизвестной партии зеленых, пишет dr-jfrost.

О том, как главный блюститель природы ее уничтожал написано было немало, увы так получается, что больше всего окружающей среде достается от ее официальных охранников.

В 2009 году была опубликована статья «Двойные стандарты чиновников ІІ», подписанная Лесей Домащенко из «Обозревателя». Сейчас она там отсутствует, удалена. Возможно за деньги.

Однако эта статья осталась на сайте «Спротив», Вадима Гладчука. Редактор очевидно оказался несговорчивым, за что попал в немилость Прогнимаку, масон начал травлю журналиста.

В 2010 году редактор Интернет-издания «Главком» Виктор Шлинчак подал судебный иск против начальника столичного управления охраны окружающей среды, лидера партии «Зеленые» Александра Прогнимака.

Иск подан на Зоре Фурунджиеву, пресс-секретаря Прогнимака. Причина — кампания по дискредитации журналиста.

Как считает Виктор Шлинчак, за ней стоят люди из окружения этого чиновника, поскольку травля началась сразу после обнародования статьи о коррупционной деятельности главного надзирателя за окружающей средой столицы и письма от Дмитрия Гончарова с требованием уничтожить острую публикацию.

Это был не первый случай, когда за публикации в отношении Александра Прогнимака страдали журналисты.

В частности, свое увольнение с его именем связывает бывший главный редактор «Экономических известий» Юрий Свирко. Свирко в 2007 году отказался печатать заказной панегрик скандально известному чиновнику.

Александр Прогнимак в 2008 году также стремился уволить редактора газеты «Хрещатик» Дениса Жарких за острую публикацию журналиста Петра Щербины «Портрет донецкого киевлянина». Тогда возглавляемая Прогнимаком комиссия Киевсовета по вопросам культуры, информационной политики назвала журналистов Дениса Жарких, Роман Кострица и Петра Щербину профнепригодными и рекомендовала мэру Леониду Черновецкому уволить сразу трех редакторов муниципальных газет.

Главный редактор оппозиционного интернет-издания «Спротив» Вадим Гладчук также связывает развернутую против себя «грязную» многомесячную кампанию в сети с рядом критических публикаций в адрес болезненно злопамятного чиновника. Опозиционный журналист призывал коллег проявить солидарность вместе противостоять попыткам давления со стороны Александра Прогнимака и его окружения.

Неизвестные, представившиеся помощниками главы партии «Зеленые» Александра Прогнимака, осуществляли давление на журнал «Власть денег» с требованием не публиковать часть интервью, которое было дано Прогнимаком этому изданию. Об этом сообщил журнал «Власть денег» в номере, информируют «Версии».

В частности, неизвестные пытались договориться об исключении из интервью вопросов, которые касаются связи Александра Прогнимака и ООО «АВ-Медгруп». По данным «Власти денег», в 2006 году эта компания по распоряжении мэра Киева Леонида Черновецкого получила право на вырубку деревьев на Жуковом острове, который является заповедником. Согласно распоряжению, ООО «АВ-Медгруп» получило разрешение на строительство на Жуковом острове спортивно-оздоровительного центра.

 

Статья, ставшая предметом травли Вадима Гладчука.

Александр Прогнимак фигура одиозная, он неоднократно становился героем публикаций и журналистских расследований на тему коррупции в Киевсовете и Главном экологическом ведомстве.

Уроженец Донецка явно не питает пылкой страсти к столичным каштанам, видимо посему без особого волнения говорит о возможности застройки Голосеевского парка, а пара тройка гектарчиков, имеющихся у него в заповедной зоне Жукового острова никак не мешает любителю искусства коллекционировать шедевры, даже наоборот.

Александр Прогнимак тот самый \”предатель\”, который участвовал в грандиозном мега-дерибане 1 октября 2007 года в зале Киеврады. Именно тогда, когда даже старые союзники Черновецкого отказались голосовать за распродажу киевской земли, имею в виду фракцию Партии регионов, трое из ее членов, в числе которых Прогнимак с удовольствием поддержали «черновецких», за что получили хорошее вознаграждение.

На своем персональном сайте господин Прогнимак любит вести диалог с журналистами, говоря об их продажности и безосновательности всех обвинений в свой адрес. Возможно, приводя примеры коррупционных действий, журналисты не имеют прямых доказательств, но существуют факты, говорящие сами за себя, а их расследование, простите это уже компетенция никак не акул пера, а правоохранительных органов, которые также, увы, окутаны коррупционной паутиной снизу доверху.

Мы уже обращали внимание на некоторые аспекты деятельности Александра Прогнимака в качестве депутата Киеврады и начальника Государственного управления охраны окружающей естественной среды, сейчас хотелось обратиться к тяге к искусству, которая никогда не оставляла чиновника.

Еще, будучи депутатом Киеврады, любовь к прекрасному дала о себе знать, тогда господин Прогнимак возглавлял комиссию по вопросам культуры и информполитики. Творчество, как правило, процесс созидательный, но в случае с главой культурной комиссии едва не произошла трагедия государственного масштаба.

Одним из первых масштабных проектов, за которые взялся Прогнимак, была реконструкция Андреевского спуска. Действительно киевский Арбат давно требовал ремонта и реконструкции, которая не проводилась здесь с 1982 года, однако никто и не подозревал, что задумали чиновники на сей раз.

Место, где сконцентрировано большинство творческих мастерских киевских художников, где с давних времен живут ремесленники, а сам Андреевский спуск именно по этим причинам привлекает туристов, Прогнимак задумал превратить в торгово-офисный район, выселив художников, а свободные участки застроить отелями, ресторанами и прочими увесилительно-прибыльными заведениями. Но это еще не все, венец маразма – проект по сносу Андреевской церкви (!!!) и постройке на ее месте огромного стеклянного монстра. Художники и галеристы Андреевсского спуска били тревогу, однако понимали, что вряд ли смогут противостоять наглым желаниям чиновников и депутатов. Не понятно, каким чудом удалось спасти историческое сердце столицы и уберечь его от полнейшего уничтожения. Теперь хоть на некоторое время есть надежда, что у киевлян и гостей города будет возможность прийти и спокойно прогуливаясь, насладится прекрасными видами Андреевского спуска.

Зато совершенно иначе действовал Прогнимак, когда дело коснулось искусства в его личной галерее. Ее открытие состоялось в конце мая на Подоле, на улице Хоровой,25. Alex Art House – это галерея частных коллекций. В ней, теперь уже назовем его меценатом, Александр Прогнимак выставил свои шедевры. Старинные книги и карты, коллекция картин. Некоторые из произведений представлены там впервые. Украшение подборки – коллекция образов. Здесь репрезентовали иконопись как украинскую, так и российскую периода с 15 по начало 20-го века.

Шедевры представленные в галерее действительно представляют большую историческую ценность, стоят они целое состояние. К примеру, в зале с антикварными географическими картами представлен экспонат, тот, где из материков есть только Евразия, Африка и Австралия – его стоимость сравнима сегодня со стоимостью дома в Киеве.

Бесспорно выставка эксклюзивных икон, картин, книг и прочих раритетных экспонатов не может не радовать тем более во время тотального бескультурья, процветающего в наши дни. Однако возмущение вызывает несколько иной факт, невозможно оставаться равнодушным, в то время как чиновники готовы разрушить памятники культуры с многовековой историей ради собственной наживы, при этом считая себя меценатом, коллекционером и высококультурным интеллигентным человеком.

Собственно на этом бы хотелось поставить точку, но, увы, с каждым днем возникает все больше и больше вопросов, появляются новые факты, требующие незамедлительной реакции, так что можно с твердостью утверждать – продолжение следует…

 

Леся Домащенко, Обозреватель

 

Продолжение следует.

 

UAINFO